Коли у мого батька вривається терпець, він набирає у шприц якусь гидоту і по черзі робить уколи кошенятам. Перед цим, щойно вони народяться, він чесно попереджає членів сім’ї: або ви вирішуєте самі, куди їх подіти, або я їм роблю «щеплення».
Щоразу вибираємо перше.
Зараз у селі біля Луцька живуть четверо красивих маленьких кошенят. Вони цілком довіряють людям, бо наразі тільки люди роблять їм добро: годують, гладять, бавляться з ними.
Їхня мама живе власним життям. Така-от вона: народила, трохи погодувала, та й дала спокій. Так вона робить двічі на рік.
Приблизно кожен другий виводок чекає саме така доля: щеплення. Коли нікого вдома немає, батько бере в руки шприц. У принципі я батька не засуджую: він же чесно попереджає.
Це швидше моя вина. Бо ніяк не наважуся стерилізувати кішку. Хоча, кажуть, що якщо стерилізувати, мишей не ловитиме. А така кішка в селі не потрібна…
Зараз кошенятам десь півтора місяця. Серед них дві кішки і два котики. Всі пухнасті. Їхня мама, до речі, теж дуже гарна. Знайома, що мені її віддавала, казала, що вона «з породистих котів». Спокійна характером, не нахабна, мишей гарно ловить. Єдиний недолік - часто народжує потомство.
Якщо комусь хоча б трошки хочеться мати таке кошеня, телефонуйте. Привеземо, куди скажете. Та й життя врятуєте.
Телефон господині кошенят 0502311457.