Безперечно, головним трендом нинішнього виборчого сезону є роздача харчових пайків соціально незахищеним верствам населення. Цього п’ятого туза кандидати спритним і досвідченим рухом виймають з рукавів в силу власної неспроможності перемогти у чесній і законній боротьбі. Ніхто з них п’ять довгих років не згадував про виборців, переймаючись виключно набиванням власного кендюха. А нині у спортивному темпі вони намагаються компенсувати втрачене пальмовою згущонкою і китайською гречкою.

Але їм мало і цього. І для підстраховки на стіл летять джокери – це саме ті питання, про які йдеться у заголовку цього огляду. Вони вже не раз лежали на цьому картярському сукні, однак кожного разу після виборів знову ховалися у рукав. І я готовий закластися на останню гривню, що так буде і нині. Вважати так у мене є дуже прості підстави.

Почнемо з недоторканості. Особисто у мене ставлення до неї двозначне. Якщо дивитися на проблему з принципової точки зору, недоторканість є одним з найбільш кричущих порушень принципу рівності людей, декларованого Конституцією. І якби вона була скасована, скажімо, після виборів 2007 року (а тоді усі без винятку переможці виборів обіцяли це зробити) – я б лише вітав таке рішення. Тому що більшість нинішнього складу Верховної Ради втратила б тоді будь-яку мотивацію боротися за депутатський мандат, а з інших половина досі вже відпочивала б там, де нині Тимошенко.

Однак зараз недоторканість є чи не єдиним захистом для опозиції. Яка, звісно, гівняна та продажна, але краще вже така, аніж ніякої. І тому скасовувати недоторканість сьогодні, в умовах прогресуючої диктатури, справа відверто ідіотська. Однак, на щастя, неможлива суто законодавчо.

Досить лише згадати процедуру внесення змін до Конституції. Спочатку свій висновок має дати Конституційний суд. Припустимо, що це збіговисько ручних блядєй схвалить той законопроект скасування депутатських пільг. Далі його має затвердити Верховна Рада конституційною більшістю. А потім парламент має затвердити цей законопроект ще раз, однак вже на наступній сесії і вже двома третинами голосів. А це практично нереально – і для цього є ще одна причина.

Вона напряму випливає з іншого фетишу, на якому традиційно спекулює Партія регіонів, комуністи та інші з понтом русофіли. Я не знаю, що має бути у виборців у голові, якщо їм вкотре пропонують один і той самий фантик – але переконують, що цього разу там вже точно буде цукерочка, а не коров’ячий кізяк. Для людини хоч трохи мислячої очевидно одне: ніхто не буде різати курку, яка несе золоті яйця. Так само ніхто не буде виконувати передвиборчу обіцянку, яка регулярно приносить шикарні політичні дивіденди на виборах. Те ж саме стосується обіцянки про скасування недоторканості.

Тому розслабтеся, дорогі мої націоналісти і ліваки. Ваша істерика навколо цього лайна знову допомагає владі розкрутити маховик брехні і окозамилювання, за яким не видно справжніх рил цієї пацючої зграї.

Автор: Володимир Йадороб
http://infocorn.org.ua/materials/articles/Chomu_ne_varto_viriti_u_drugu_derzhavnu_i_skasuvannya_nedotorkanosti/50833