У вересні тільки приходив у відпустку: на Волині поховали Героя Романа Шишка
У селі Цміни Камінь-Каширського району попрощалися із захисником Романом Шишком.
Про це повідомили у Маневицькій громаді.
У вересні 2026 року Роман Шишко приїхав у коротку відпустку. Кілька днів поруч із дружиною, дітьми, мамою. Кілька днів звичайного домашнього життя, якого так бракує тим, хто далеко від рідної домівки. Тоді ніхто не знав, що це буде їхня остання зустріч.
29 вересня 2026 року Роман Степанович Шишко помер під час виконання бойового завдання на Чернігівщині. Його серце, яке не витримало навантажень військової служби, зупинилося назавжди.
6 жовтня Маневицька громада зустрічала свого земляка вже скорботним кортежем. Люди виходили на дорогу, ставали навколішки, схиляли голови.
Роман народився у 1974 році. Все його життя було пов’язане з рідним селом. Тут він працював, тут створив сім’ю, тут виховував дітей, тут разом із дружиною дбав про свій дім. Працював на місцевому деревообробному підприємстві, господарював, жив простими щоденними турботами.
У березні 2025 року Роман змінив мирну працю на військову службу. Став стрільцем Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання, захищав державний кордон, перебував на позиціях, де щодня доводилося витримувати велике фізичне й моральне навантаження. Здоров’я поступово давало про себе знати. Під час останньої відпустки Роман скаржився на біль у серці. Та після кількох днів удома знову повернувся до служби. Там, де його чекали побратими. Там, де він знав: його обов’язок – захищати.
Додому Роман мав повернутися ще багато разів. Так думали всі. Але доля розпорядилася інакше. Звістка про його смерть стала важким ударом для родини. На Романа чекали мама Антоніна Антонівна, дружина Лідія Олександрівна, діти Іванна, Дарина, Поліна та Петро. Чекав і син Олександр, який зараз, як і батько, захищає Україну від російських окупантів.
Попрощатися з Героєм прийшли його рідні, друзі, побратими, односельці, представники місцевої влади та жителі громади. У місцевому храмі за нього молилися всі разом. За людину, яка ще зовсім недавно була поруч, говорила, працювала, сміялася, поверталася додому.
Після заупокійної служби Романа Шишка поховали на місцевому кладовищі. Остання дорога була під звуки Державного Гімну України та трикратного військового салюту.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна шана Герою України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це повідомили у Маневицькій громаді.
У вересні 2026 року Роман Шишко приїхав у коротку відпустку. Кілька днів поруч із дружиною, дітьми, мамою. Кілька днів звичайного домашнього життя, якого так бракує тим, хто далеко від рідної домівки. Тоді ніхто не знав, що це буде їхня остання зустріч.
29 вересня 2026 року Роман Степанович Шишко помер під час виконання бойового завдання на Чернігівщині. Його серце, яке не витримало навантажень військової служби, зупинилося назавжди.
6 жовтня Маневицька громада зустрічала свого земляка вже скорботним кортежем. Люди виходили на дорогу, ставали навколішки, схиляли голови.
Роман народився у 1974 році. Все його життя було пов’язане з рідним селом. Тут він працював, тут створив сім’ю, тут виховував дітей, тут разом із дружиною дбав про свій дім. Працював на місцевому деревообробному підприємстві, господарював, жив простими щоденними турботами.
У березні 2025 року Роман змінив мирну працю на військову службу. Став стрільцем Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання, захищав державний кордон, перебував на позиціях, де щодня доводилося витримувати велике фізичне й моральне навантаження. Здоров’я поступово давало про себе знати. Під час останньої відпустки Роман скаржився на біль у серці. Та після кількох днів удома знову повернувся до служби. Там, де його чекали побратими. Там, де він знав: його обов’язок – захищати.
Додому Роман мав повернутися ще багато разів. Так думали всі. Але доля розпорядилася інакше. Звістка про його смерть стала важким ударом для родини. На Романа чекали мама Антоніна Антонівна, дружина Лідія Олександрівна, діти Іванна, Дарина, Поліна та Петро. Чекав і син Олександр, який зараз, як і батько, захищає Україну від російських окупантів.
Попрощатися з Героєм прийшли його рідні, друзі, побратими, односельці, представники місцевої влади та жителі громади. У місцевому храмі за нього молилися всі разом. За людину, яка ще зовсім недавно була поруч, говорила, працювала, сміялася, поверталася додому.
Після заупокійної служби Романа Шишка поховали на місцевому кладовищі. Остання дорога була під звуки Державного Гімну України та трикратного військового салюту.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна шана Герою України.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.