Науковці з'ясували, що сині кити вміють змінювати мелодії своїх пісень.

Про це свідчать результати дослідження, опублікованого в «Journal of Geophysical Research: Oceans», розповідає TheБабель.

Глобальне зниження чутності пісень китів залишалося для вчених загадкою. Основними «підозрюваними» були підвищення шуму в океані від судноплавства і підводних човнів. Проте нове дослідження дає підстави стверджувати, що до цього причетні інші фактори. Дослідники помітили кореляцію з порами року та розривом морського льоду в південній частині Індійського океану. У залежності від пори року, кити намагаються змусити свої голоси «перекричати» лід, що тріскається.

Співати вміють тільки самці синіх китів. Звуки, які вони видають, можуть бути такими ж гучними, як у великих суден. «Пісні» одного синього кита можуть подорожувати на 600 миль під водою, дозволяючи китам спілкуватися один з одним на великій відстані.

У дослідженні проаналізовано більше 1 мільйона пісень від трьох видів великих вусатих китів. Шість стаціонарних підводних мікрофонів фіксували звуки протягом 6 років, з 2010-го до 2015-го, в південній частині Індійського океану, площа якої становить 3,5 мільйона квадратних миль. Автори дослідження проаналізували пісні кожного виду. Вони з'ясували, то між 2002 і 2015 роками тональності синіх китів упали «на цілий тон або другий великий інтервал у західній музичної традиції», йдеться в прес-релізі.

Ця тенденція інтригує, але поки що не має серйозних наслідків. Той факт, що падіння висоти піку спостерігалося в південній частині Індійського океану, де в останні роки знизився шум кораблів, свідчить про те, що сплеск глобального шуму в океані не є причиною тенденції до зниження тональності в «піснях» китів.

Замість цього зростання популяцій синіх китів може призвести до природної зміну тональності, оскільки китам, можливо, не потрібно вже співати так голосно, щоб повідомлення могло досягти іншого кита.

«Вони можуть зменшити інтенсивність звуку, щоб підтримувати зв'язок, тому що є більше китів», — сказав у прес-релізі Еммануель Лерой, провідний автор нового дослідження, науковий співробітник Університету Нового Південного Уельсу в Австралії. «Їхні пісні — це своєрідний міжміський зв'язок».