Група дослідників з університетів Осло та Ферари з'ясувала, що всплески чуми у середньовічній Європі, попри популярність історичного стереотипу, сприяли не щури, а жителі постраждалих країн. З'ясувати це вдалося з допомогою математичного моделювання, заснованого на історичних записах та статистиці розповсюдження хвороби, пише TJ.

За словами норвезького професора Нільса Стенсета (Nils Stenseth), фахівці штучно відтворили три моделі поширення: через щурів, повітрям, а також через вошей і бліх, що живуть в людському одязі і волоссі. Після цього вони порівняли їх з історичними даними з дев'яти міст, в семи з них найбільш імовірною виявилася третя модель.

Виходячи з результатів дослідження, додав Стенсет, найважливішим фактором боротьби з майбутнім поширенням чуми виявилася гігієна. Тим, хто вже заразився, зазначив учений, потрібно було залишатися вдома і «уникати контактів з дуже великою кількістю людей».

Епідемії чуми є одними з наймасштабніших в історії людства. У двох найбільших спалахах захворювання, що торкнулися Європу - «Юстинианової чуми» і «Чорної смерті» - загинули близько 100 і 25 мільйонів чоловік відповідно. В кінці 19 століття в Китаї та Індії сталася третя пандемія, тоді загинули 12 мільйонів чоловік.