Ювілейний «Амбасадор Дитинства» у Луцьку: що готують для дітей та як змінився фестиваль. Інтервʼю з організатором

До Луцька повертається наймасштабніший в Україні благодійний фестиваль для дітей «Амбасадор Дитинства». Цьогоріч захід стане ювілейним – 30-м. Дійство відбудеться 20 вересня на території Луцького замку.

Організатори обіцяють, що цього разу фестиваль буде особливим, однак деякі сюрпризи для гостей поки залишають у таємниці.

Дитячий фестиваль «Амбасадор Дитинства» започаткували на початку повномасштабного вторгнення. Відтоді його головною метою залишається дарувати дітям щасливі емоції та спогади, попри складні реалії війни. Водночас фестиваль та його проєкти мають не лише розважальну мету, а виконують ще й важливу соціальну і культурну місії – знайомлять дітей з українською культурою та музикою, підтримують юні таланти й створюють простір для спілкування та розвитку.

Для Луцька це буде вже пʼятий «Амбасадор Дитинства». Захід проведуть напередодні Міжнародного дня миру, проголошеного Організацією Об’єднаних Націй.

Детальніше про фішки івенту, підготовку та інші проєкти в інтервʼю Волинським Новинам розповів організатор фестивалю «Амбасадор Дитинства», соліст гурту «Вхід у Змінному Взутті» Василь Котляров (NAPILNIK).Цьогоріч у Луцьку відбудеться ювілейний «Амбасадор Дитинства». Коли ви починали цей проєкт, чи думали про те, що він матиме таку велику історію? І що це означає для вашої команди?

Насправді Луцьк щасливий на ювілеї, бо саме тут будемо розмінювати четвертий десяток. А ще це дуже символічне місто – на гербі зображений Святий Миколай, який є покровителем і нашого фестивалю. Хоч і на один день, але так складається для цієї фортеці, що вона стає такою собі столицею дитинства України. Водночас ніхто не знає, скільки їх ще буде. Ніхто ж подумати не міг, що війна буде тривати так довго.

Ми робили і робимо фестивалі від усього серця. Нам хочеться приїжджати, дарувати спогади. Так само відчуваємо відповідальність перед дітьми, які пишуть, запитують, коли ми знову до них приїдемо.

На початку повномасштабної війни нам казали, що таке робити не на часі. Але якщо порахувати, то підліток, який приходив до нас на перший фестиваль, зараз вже став студентом, і все його дитинство, по суті, вже пройшло. Зараз діти розмовляють про шахеди, ракети, вибухи як про щось буденне, а де ж той хоч один безтурботний день у їхньому житті?Зважаючи на відносно спокійну безпекову ситуацію, Луцьк став осередком фестивалів, концертів, різноманітних івентів. Чи не ускладнює це комунікацію з артистами, які звикли отримувати гонорари і, певна річ, хочуть заробляти?

Луцьк справді став, я вважаю, першим регіоном по фестивальній діяльності. І так, це ускладнює роботу для нас. Умовно кажучи, артист сюди їде виступати і заробляє кошти, а до нас уже не виходить приїхати, бо ж нещодавно він тут був, і вже має інші плани. Саме тому цьогоріч у нас буде дуже крута тематика, захід буде проводитися напередодні Міжнародного дня миру, це має гарний символізм. Адже що може бути цінніше на перехресті дитинства, майбутнього і миру.

Ви активно готуєтеся до фестивалю, вже відбулася низка зустрічей у міській раді, ОВА, консульстві Литви. Чи цього разу виникають труднощі з організацією, чи навпаки зʼявилося більше можливостей?

Цього разу ми готуємося раніше, адже ширша тематика – і консульства, і інші класні гості, це будуть унікальні інтеграції. Бо одне з наших завдань – зберегти глядачів маленькими, щоб вони памʼятали, що вони собі бажали на майбутнє. Ми покажемо і Луцьк-2022, можливо, хтось впізнає себе малого, та й загалом ми ширше балансуємо. Набагато більша підтримка військової адміністрації, міської та обласної рад, тобто сам проєкт вже знають і довіряють.

Івенти такої складності готуються за пів року, а ми мусимо вкластися на півтора місяця, і це при тому, що нам не вистачає рук. Команда у нас невелика, бо, по суті, робота виконується на волонтерських засадах. У когось вже своє життя, хтось переїхав, хтось долучився до війська, з кожним роком все більше чинників. Важко домовитися і за техніку, адже у Луцьку дуже багато івентів, і треба всі ці нюанси враховувати.

Є й чинники під час організації, на які ми не можемо вплинути. Минулорічний Луцьк запамʼятався дощем, а крайній «Амбасадор Дитинства» у Камʼянці-Подільському припав на спеку. Попри це, кожен івент цікавий, бо на них створюються особливі дитячі спогади.Читати ще: ВУЗВ повертається: легенди українського хіп-хопу та фестиваль «Амбасадор дитинства» у Луцьку. Інтервʼю з Василем Котляровим

На ювілейному фестивалі варто очікувати особливу програму? Чим цього разу будете дивувати маленьких глядачів?

Обіцяємо дуже багато крутих інтеграцій – як освітніх, так і розважальних. І, скажімо так, вони будуть у напрямку майбутнього, разом з вами будемо збирати ці ідеї на майбутнє. Звичайно, буде діалог, також буде молитва за мир, дуже класний, цікавий лайнап. Ми довго працювали, це було непросто, але Луцьк буде мати великий сюрприз, це ми вам обіцяємо.

За роки існування фестивалю змінилися і діти, і реалії, у яких вони живуть. Як, на вашу думку, змінився сам «Амбасадор» разом зі своєю аудиторією?

Усе дуже змінилося. Найперше – це погляд дітей, їхні очі. Важко це визнавати, але вони звикли до війни. А якщо говорити про функціональне, то ми розрослися, стали соціальніші, розробляємо більше продуктів, стали більше спілкуватися з нашими амбасадорчиками, чого на початку не було. Він ріс, розвивався, він живий, це не просто івент, куди можна прийти поїсти, попити і погарцювати, це ціла складова місії – концерт, музика, яка єднає людей і покоління. Є також момент, коли відкриваються нові імена, і «Амбасадор», я вважаю, зробив великий вклад для цього: є артисти, які про нас не забувають, а є й такі, що вже не додзвонитися до них. Але у нас така складова, це громадська ініціатива, усе залишається на совісті кожного.Минулого року ми багато говорили про просвітницьку складову фестивалю. Що сьогодні для вас важливіше в «Амбасадорі»: розважити дитину, дати їй нові знання чи створити простір, де вона просто може відчути себе дитиною?

Це вже спільна складова, однозначно. Бо якщо ти відчуваєш страх, як ти можеш веселитися, будемо відверті, мало кому з нас умовно в десять років хотілося йти до школи і вчитися, і ось так йшло дитинство. А якщо це збалансувати, тоді можна отримати і позитивну емоцію, і водночас для дитини це корисно. Тому я вважаю, це буде працювати. А якщо відділити одне від іншого, то це буде якийсь «дитячий ранок», чи навпаки захід для освітян. Історія «Амбасадора» в тому, аби компонувати, обʼєднувати. Недарма ж ми називаємося платформою, де ми можемо обʼєднати бізнес, дітей, артистів, тих самих освітян і разом створити ту емоційну складову. Це вже жива історія кожного регіону, де ми були.

У травні був такий теплий «Амбасадор дитинства», нас дуже довго чекали, двічі захід відмінявся, але все ж у форматі парку ми його провели. Дуже гарно провели час, підтримали один одного, бо дуже непросто психологічно бути під цілодобовими обстрілами і ще щось паралельно робити. У нас це вийшло, я дуже дякую усій команді, усім, хто з нами працював. А на Святого Миколая вже традиційно проведемо фестиваль у Чернівцях.Який момент за всі ці роки був для вас найважчим у розвитку «Амбасадора», а який навпаки став доказом, що все це було недаремно?

Кожен рік дуже непростий, особливо у плані комунікації, дуже непросто домовлятися, бо у нас немає бюджету на такий івент. Щоб переконати партнерів, йде дуже багато часу. І, звісно, найтяжчий був перший рік, 2022-й, бо ми робили заходи кожні два тижні. Але з іншої сторони тоді люди були згуртованіші і більше відгукувалися. Було легко домовитися з артистами, які тоді ніде не виступали, бо було заборонено, всі швидко все робили. Зараз вже і партнери, які раніше мали змогу допомагати, розійшлись по своїх тусовках. Хай там як, ми не опустимо руки, будемо доводити, що дитинство України зараз – це її майбутнє після війни.У минулій розмові ми говорили про міжнародний «Амбасадор Дитинства». Чи втілиться у життя цей проєкт?

Зараз пріоритетно допомагати війську, це справді основне, але не забуваємо, що в цей момент відбувається з дітьми. Зараз зайти в будь-який клас у школі – там 80% дівчат, а якщо глобально – скільки взагалі виїхало українців за кордон? Певно, добра половина. І це теж нелегке завдання, саме тому ми зараз працюємо над міжнародним проєктом, який відбудеться вже найближчим часом. У двох країнах йдуть перемовини, наші артисти приїдуть до дітей, а ті в свою чергу знатимуть, що їх підтримують кумири, про них не забули і чекають вдома. Звісно, там вже йдеться про зовсім інше фінансування, зараз бізнесу тяжко. Ось, наприклад, коли ми готувалися до фестивалю у Луцьку, опинилися у ситуації, коли через обстріли бізнесів у Києві, згоріли подарунки, які ми мали привезти дітям. Ми зараз теж вирішуємо це питання, але не жаліємося і дякуємо тим, хто з нами залишається. Бо це щоденні виклики, які мусить долати кожен українець.У попередніх розмовах ви розповідали про ілюстровані книги, які розробляла команда «Амбасадорів Дитинства», зокрема «Збірку Свідомого Українця». Чи матиме ця історія продовження?

Однозначно, це ж почалося ще з розмови з дітьми українських шкіл, які навчаються в інших країнах. Вони розповідали, як їх булять і що вони не знають, як можуть себе захистити. І це історія не лише про це, адже кожен маленький українець може зазирнути у цей посібник і дізнатися цікаві факти про той регіон, у якому він виріс чи народився. І тоді вже значно легше оперувати аргументами і пишатися своїм рідним краєм.



Зараз у розробці кілька нових збірок – про сімейні цінності та кулінарні традиції. Сучасність важлива, але важливо зберегти й показати дітям те, наскільки у нас різноманітна культура і багата кухня. Дуже уважно ставимося до спілкування батьків з дітьми – це ключ, адже саме з дорослих вони беруть приклад. І в цій розробці буде дуже класна сімейна й національна гра, де вся сімʼя зможе зібратися, справді цікаво пограти і провести час офлайн, що у сучасному світі вже теж стало великою рідкістю. І зараз наша команда плідно працює, хоч уже не раз опускалися руки, але, мабуть, в цьому і секрет успіху – хто не здався і спробував ще раз, обовʼязково дійде до мети.За цей рік у вас, крім «Амбасадора», продовжували розвиватися й інші творчі напрями, зокрема гурт ВУЗВ. На якому етапі він зараз і яких новинок варто очікувати?

Зараз гурт працює над новою платівкою, готуємо справді класний альбом. Ми збирали ідеї і, якщо чесно, вже можна зробити цілих два альбоми. Олександр Стьоганов є основним засновником, ідейником і душею цих всіх пісень, і так, як він знає й відчуває той «Вхід у Змінному Взутті», так не знає ніхто з нас. Ми допомагаємо, стараємося, але зараз ми на тому етапі, скажімо так, коли голосуємо, що потрапить в той альбом, а що ні. Усе зовсім нове, багато класних експериментів, дуже сміливих. Реліз плануємо вже у наступному році. Усе це зараз є між «Амбасадорами». Дякую друзям, усій команді, яка зараз працює на студії – діджею Bloodless, Feeteel, Олександру Стьоганову. Ми ціле літо працювали, будуть нові фіти, поки не можу сказати з ким, але це буде дуже потужна історія. Готуємо тур Україною, були перемовини по туру закордонному. Це буде зовсім інша історія, наш лідер вважає, що вже треба їхати не просто з ностальгічним посилом, а із зовсім новим матеріалом, над яким ми наполегливо працюємо.Якщо говорити суто про мої проєкти, то я теж маю кілька фітів, але поки їх тримаю, не випускаю, у мене там своя логіка. Зараз ще працюю, буде ще один гімн для одного з підрозділів, також розробляємо документальний фільм, він теж матиме сильну історію, команда вже підібрана, сценарій створено, я там виступаю як композитор і продюсер. Маю на меті ще зараз доробити низку пісень, це теж будуть фіти. Пишу пісні на замовлення, це теж займає багато часу. Десь тут мене підводить мій перфекціонізм, бо я завжди намагаюся, щоб це вийшло якомога краще, по-іншому не можу. У мене у розробці ще з десяток пісень, усе зроблю, як і обіцяв, але зараз на першому плані – дитинство маленьких українців.

Отже, 30-й «Амбасадор Дитинства» – це ювілей, але точно не фінал. Яким ви бачите наступний етап «Амбасадора», чи буде існувати цей проєкт після війни?

Однозначно, але це буде більше, напевно, ветеранська історія, психологічна підтримка балансу. Бо це сотні тисяч людей, батьків, які прийдуть після війни, які провели там багато років, які не бачили своїх дітей довгий час. І от «Амбасадор», я думаю, буде мінятися, буде більше програм для цього, акцент саме на цих прогалинах, робота над якими, думаю, стане основною.

Якби можна було зустріти себе самого в день, коли ви організовували перший «Амбасадор», що б ви сказали тому Василю?

Що я собі сказав би? Друже, це непросто, геть не так, як ти собі уявляєш, але ти ніколи про це не пожалкуєш.Чому варто прийти на 30-й «Амбасадор Дитинства» в символічний день миру? Що ви можете сказати глядачам?

Давайте зробимо це ще раз! Давайте єднатися, панове, нам зараз це треба – не опускати руки і вірити в найкраще. Іншого шляху просто немає. Давайте ввійдемо в історію разом, бо це 30-й ювілейний «Амбасадор».

Нагадаємо, 30-й фестиваль «Амбасадор Дитинства» відбудеться у неділю, 20 вересня, на території Луцького замку. Вхід на фестиваль безкоштовний, але лише за попередньою реєстрацією за посиланням https://forms.gle/WJfUKkbWCm4WVR9y6.

Христина КРОТ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---