Розташований у Сальвадорі (Центральна Америка) вулкан Ілопанго є одним із «винуватців» значного похолодання в Північній півкулі в VI ст., котре спровокувало мастабну кризу в Середземномор’ї, яка призвела до зникнення постантичної цивілізації.

Такого висновку дійшла міжнародна група вчених, яка здійснила радіовуглецевий та геологічний аналіз околиць цього вулкану, повідомляє Ракурс.

VI ст. століття було вкрай важким для життя: нижчі за середні температури в Північній півкулі викликали неврожай, голод та, ймовірно, перший задокументований випадок епідемії бубонної чуми. Зниження середньорічних температур тривало до 660 року. Цей період учені називають малим льодовиковим періодом пізньої античності, за аналогією з більш відомим малим льодовиковим періодом XVI-XIX століть.

Винуватцями цих подій, вважають учені, були два масштабні виверження вулканів одне за одним – перше сталося в 536 р., ймовірно в Ісландії чи Північній Америці, друге – в 540 р. Розташування цього другого вулкану довгий час лишалося загадкою.

Дослідники, які вивчали геологічні відкладення вулкана Ілопанго в Сальвадорі, знали, що там відбулося масове виверження між III і VI століттями. Ця подія, яка отримала назву «Тієрра-Бланка Йовен» (TBJ), або «біла молода земля», запустила потужний вулканічний шельф в атмосферу на висоту майже 50 км.



Щоб краще визначити дату цього виверження, вчені проаналізували вкриті вулканічним попелом фрагменти стовбурів трьох дерев, що росли за 25-30 км від колишнього жерла вулкану.

Ці тропічні листяні дерева, ймовірно, загинули після того, як були поглинені палючими гарячими вітрами з вулканічними газами, попелом і пемзою, які вирвалися назовні після виверження.

Радіовуглецеве датування показало, що всі три дерева загинули між 500 і 545 роками. Ґрунтуючись на характері атмосферної циркуляції, дослідники підрахували, що виверження відбулося восени 539 року.

Таким чином дослідження показало, що виверження Tierra Blanca Joven було тим таємничим другим виверженням, яке стало причиною різкого похолодання.