Вчені з Уппсальського університету (Швеція) розглянули фрагментовані кістки кінцівок, які залишилися від предків кенгуру, і з'ясували, що їх володарі вміли стрибати 20 мільйонів років тому, що спростувало усталену теорію походження цього навику.

Робота опублікована в журналі Royal Society Open Science, передає Naked Science.

Еволюція представників сімейства кенгурових (Balbaridae) залишається однією з найцікавіших загадок тваринного світу. Велика частина рештків датуються двома мільйонами років.

Тому існувала теорія, яка пов'язувала появу стрибків зі зміною клімату Австралії. Відповідно до неї, як тільки клімат став сухішим, кенгуру доводилося покривати великі відстані, щоб отримати необхідну кількість їжі. Стрибки для цього підходили краще за інші способи пересування.

Дослідження задніх кінцівок більш давніх предків спростували цю гіпотезу.

Попередник кенгуру на ім'я Nambaroo gillespieae жив 20 мільйонів років тому, його представники вимерли 10-15 мільйонів років тому. Зберігся всього один повний скелет цієї тварини. Його форма говорила про те, що тварина пересувалася на чотирьох ногах і не вміла стрибати, почасти тому виникла теорія, що зв'язує стрибки з кліматом.

Бенджамін Кір (Benjamin Kear) і його колеги з Уппсальського університету проаналізували більш роздроблені рештки Nambaroo gillespieae: щиколотки, литкові кістки і кігті. Вони прийшли до висновків, що серед сімейства кенгурових існували різні тварини: одні могли галопувати, інші - стрибати, треті - лазити по деревах, а четверті - ходити на двох ногах.

Вчені звернули увагу, що частково така різноманітність зберігається й сьогодні: ще залишаються маловідомі кенгурові щури (rat kangaroos) і деревні кенгуру (tree kangaroos).

На думку Кіра, саме це розмаїття в способах пересування забезпечило успіх виживання родини. При цьому стрибки сягають практично до початку еволюції кенгуру.