Як зустрічають весну в Луцькому геріатричному пансіонаті

Весна настає не лише за вікном, вона поступово розквітає і в душах людей. У Луцькому геріатричному пансіонаті її зустрічають особливо тепло. Кажуть, що коли дні стають довшими і сонця більше, то настрій також змінюється.

Тут проживають люди з різними долями. Серед мешканців пансіонату є й переселенці – ті, хто приїхав із гарячих точок, рятуючись від обстрілів та небезпеки, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Нас вивезли з багатостраждального Нікополя. Місто і вдень, і вночі обстрілюють. Нас вивезли 19 липня 2022 року. Ми потрапили сюди. Як їхали, то не знали, куди нас вивозять. Як приїхали сюди, то головне, що була підтримка – і фізична, і моральна», – ділиться Дмитро.

«Я переселенка з Волновахи. Це перша моя весна тут. Як сюди приїхала, то, звісно, мені тут дуже сподобалося, я відчула тут волю, спокій, благодать», – каже Наталя.

Попри пережите, люди тут радо зустрічають весну.

«Усе оживає. Дивишся, як бруньки на деревах розквітають. Так і ми. Пів року сидимо в кімнатах, щось робимо для розради, а коли приходить весна, то оживає тіло, оживає душа. Люди спілкуються, допомагають одне одному, люблять одне одного», – каже Дмитро.

«Весна не тільки на вулиці. Хочеться, щоб весна була й у приміщенні. І прибрати хочеться, і щось змінити, освіжити, щоб було красивіше. У нашому пансіонаті ми маємо всі умови», – додає ще одна мешканка центру Наталія.Читати ще: Патологоанатом з Луцька – про вибір професії й уміння знаходити баланс

До 8 Березня тут готуються заздалегідь. Вирізають паперові квіти, прикрашають приміщення й готують невеликі сюрпризи для жінок. Це свято – про увагу, тепло й жіночність, яка, як кажуть мешканки, нікуди не зникає з роками, бо навіть у поважному віці кожній жінці приємно почути щирі слова й відчути турботу.

«Усе більше і частіше хочеться відчувати себе жінкою. Згадуєш, наприклад, про те, що потрібно зробити зачіску. Хочеться легкості. Навіть просто виїхати в місто і випити кави», – каже Наталія.

«Хочеться уваги, нових емоцій, нової сукні. Відчиняєш вікно, сонечко світить, тобто життя триває», – додає Наталя.

У пансіонаті жартують: без чоловіків цього дня ніяк, бо саме вони мають подбати про привітання.

Дмитро тут разом з дружиною. Каже, що 8 Березня для нього завжди було особливим днем. Навіть зараз він намагається зробити невелике свято для коханої – привітати її, сказати теплі слова та виконати всі забаганки.

Весна, кажуть у пансіонаті, – це не лише про пору року. Це про тепло, увагу й маленькі радощі, які роблять життя світлішим.

«Усім хочу побажати якнайшвидшої перемоги. Це найголовніше для нас усіх», – наголошує Дмитро.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---