Громада біля Луцька попрощалася з Героєм Сергієм Мандзюком

7 квітня жителі Рожищенської громади на колінах зустріли на щиті загиблого воїна Сергія Мандзюка.

Про це повідомили у Рожищенській міській раді.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України духовенство відправило громадську панахиду, підносячи спільну молитву за упокій душі воїна, який віддав за Україну найдорожче – власне життя.

Сергій Мандзюк народився 29 вересня 1993 року в селі Навіз. Там минули його дитинство та шкільні роки. Згодом він навчався у Луцьку за спеціальністю «облік і аудит».

Створивши сім’ю, разом із дружиною Інною проживав у Рожищі, виховував донечку Оксану. Працював на заводі «Кромберг енд Шуберт». Минулого року родина придбала власний дім, який облаштовувала з любов’ю та вірою в майбутнє... Та війна обірвала ці плани.Сергій був людиною внутрішньої сили, відповідальності та честі. Він неодноразово звертався до військкомату, прагнучи стати на захист України. Коли у січні 2023 року отримав повістку – сприйняв це як свій обов’язок і честь. Службу розпочав у складі 33-ї окремої механізованої бригади. Влітку 2023 року брав участь у запеклих боях на Запорізькому напрямку – зокрема поблизу Роботиного. Саме там отримав поранення, і лише бронежилет врятував йому життя.

Після лікування та реабілітації Сергій повернувся до служби. Він продовжив її як боєць мінометного взводу мінометної батареї першого батальйону територіальної оборони 105-ї окремої бригади ТрО. Рідні згадують: він не міг залишитися вдома, бо там були його побратими, і вважав своїм обов’язком бути з ними.

2 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу Ямного на Сумщині, військовий загинув. До останнього подиху він залишався вірним присязі, мужньо захищаючи Україну.

У пам’яті рідних і всіх, хто його знав, Сергій назавжди залишиться працьовитим, щирим і добрим чоловіком, люблячим батьком і чоловіком. Він любив життя, працю, природу – був рибалкою, дбайливим господарем. У рідному селі посадив фундуковий сад, у який вкладав працю й надію. Він вірив у перемогу і будував плани на майбутнє, але війна обірвала їх.

Після прощання траурна хода вирушила до храму Архістратига Михаїла, де відбулося відспівування Героя. У спільній молитві просили Господа прийняти його душу до Царства Небесного. Під звуки військового оркестру Сергія Мандзюка востаннє провели до місця вічного спочинку. З усіма військовими почестями Героя поховали на Алеї Слави. Синьо-жовтий стяг передали дружині як символ держави, за яку він віддав життя.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---