Кілька сюжетів з міщансько-шляхетського повсякдення волинян чотириста років тому

Актові книги служать важливим джерелом до висвітлення майнового статусу луцьких міських урядників, їхньої господарської діяльності, здійснення різноманітних торговельних операцій (оренди, купівлі-продажу, застави рухомого та нерухомого майна) тощо.

Укладаючи певну угоду і бачачи невиконання її умов, городяни зверталися до міського чи замкового суду. Урядники маґістрату, як свідчать автентичні джерела, йшли до ґроду.

16 травня 1566 року перед замковими служебниками стали луцький райця Василь Лукашевич та міщанин Самійло Бальчакович. Вони скаржилися на її милість пані Петрову Михайловича Семашкову – старостину крем’янецьку, Софію Боговитинову. Попередньо вельможна пані продала чоловікам свій став у Добрятині.Волинська шляхтянка ХVI століття. Художня реконструкція Сергія Шаменкова

За домовленістю, право на ловіння риби тут мали лише Лукашевич та Бальчакович. Пані Семашкова, незважаючи на договір, частенько відсилала до ставу своїх рибалок.

Тому луцький райця і прийшов до ґроду, аби прохати про вижа, яким можна було би засвідчити порушення угоди. Через певний час замковий свідок з маґістратським урядником прибули до Добрятина і там, на ставу, впіймали на гарячому двох рибалок.Гедрік Потуйл. Домогосподарка чистить рибу на подвір’ї, між 1639 і 1649 роками. Rijksmuseum

Обурений Лукашевич питав їх, чи щодня приходять до водоймища. Чоловіки відповіли: «…не кожного, але щосереди і щоп’ятниці тут рибу ловимо».

Читати ще: Штрих до міської історії Луцька ХVII століття

Представники маґістратської влади, як і чимало міщан, часто страждали від розбійницьких нападів шляхетських слуг. Так, в один із липневих вівторків 1566 року до ґродського суду звернувся Ясюта Андрієвич, лавник і міщанин луцький. Урядник разом з поспільством плачливо скаржився на служебника Олександра Семашка, володимирського підкоморія, Яна Ґронського і його помічників у тій ганебній справі.Площа Ринок у Луцьку ХVI-XVIII століть. Реконструкція Олександра Дишка

Йшлося про Войтеха Павловського, Станіслава Роґалю та ще 20 товаришів-розбійників. Вони завдали позивачам серйозних тілесних ушкоджень у домі міського урядника. Лавник вказував, що якби від кривдників не втік, то і вбили би.

На цьому Семашкові служебники не зупинилися. Вийшовши на вулицю, «в парубка міського (кликуна, міського слугу) Гарасима» стріляли з аркабузів. Далі подалися до оселі луцького райці Степана Ленковича. Там Ґронський з компанією також влаштували розгром, та ще й вікна повибивали.Ліворуч: типологічний портрет волинського шляхтича ХVI століття. Реконструкція Сергія Шаменкова

Актові записи не фіксують покарання правопорушників у цій справі. Невідомо й чи в принципі розбійники відшкодовували постраждалим міщанам, кажучи сучасною мовою, моральну компенсацію.Ян Матейко. Шляхта ХVI століття

Ленкович просив, аби вижове зізнання було внесено до офіційної замкової документації.

Читати ще: Сюжет із міського повсякдення Луцька чотириста років тому

Звичайною практикою для Лучеська ХVІ століття було оскарження на ґроді неправомірних дій маґістратського уряду. Яскравим прикладом тому служить судова справа, започаткована осіннього суботнього дня – 6 вересня 1566 року. До замкових служебників прийшов Ян Плунський. Він скаржився на слуг панів Буремських. Ті здійснили грабіжницький напад на постраждалого і привели до свого дому в Луцьку.

Потім, як свідчив позивач, князі Буремські, Олександр та Іван, разом зі своїм товаришем Василем Дениском відвели позивача до війтівського уряду. Певний час тримали у війтівській темниці.

З розповіді Яна Плунського дізнаємося, що у маґістраті на нього було складено рок, тобто призначено дату судового засідання – 7 вересня 1566 року. Задля справедливого розв’язання справи Плунський заручився допомогою врядового вижа Кохана Василевича. Самі ж Буремські до суду не з’явилися.

Про перебіг подій перед ґродом свідчив і згаданий виж. Чоловік зауважував, що на засіданні лавиці міської, у присутності лентвійта з райцями і присяжниками, пан Якуб Плунський волів довідатися, у чому його взагалі звинувачують.Дієґо Веласкес. Принц Бальтазар Карлос у мисливському костюмі, 1635 рік. Поряд – пес

Тоді лентвійт разом з міською лавою роповів вижові, що коли пани Буремські привели підсудного до уряду, то звинуватили бідолашного в крадіжці... їхнього собаки. Того ж дня приставлений до Плунського сторож втік із згаданим псом невідомо куди.

Буремські, вочевидь розуміючи безглуздість ситуації, до суду не прийшли і нікого замість себе не прислали. Маґістратським урядникам не лишалось нічого, окрім як відпустити Яна Плунського на волю.

Особливістю і неймовірною цінністю актових книг кожного ранньомодерного міста, а в тому числі й Луцька є те, що, окрім справ вузького міського соціуму, вони на своїх сторінках містять записи, пов’язані з важливими для усього Великого князівства Литовського політичними подіями та нововведеннями.Акт Люблінської унії, 1569 рік

Одна з ґродських книг, писана in castro Lublinensis 1569 року, фіксує автентичний текст конституції коронного сейму в Любліні. Вона містить інформацію про підготовку та процес підписання Люблінської унії. Замкова книга Данилового міста Холму за 1578 року – конституції, ухваленої на Вальному сеймі у Варшаві.Аркуш із Литовського статуту (1588)

Подібно до цього, актові документи Луцька 1566 року мають записи про ухвалення нового документа. Справи, що послуговувалися у своєму розв’язанні нормами Першого статуту, відокремлені від тих, які вершили за законами Другого (Волинського) статуту, що тоді фігурує як «Новий».

Разом з тим, вказано, що з 9 вересня 1566 року ґрод керується артикулами нововведеного законодавства.

Оксана ШТАНЬКО

На заголовному фото: актові книги ХVI – першої половини ХVII століття. З фондів ЦДІАК України

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---