Міська лава: про особливості самоврядного устрою Луцька чотириста років тому

Згідно з нормами маґдебурзького права, лава як судовий орган мала бути відокремлена від міського уряду (ради), оскільки вона була організована як інститут при війті. Певний зв’язок між лавою та радою існував і мав характер підпорядкованості лави раді.

Ця ієрархія часто виявлялася в тому, що лава з’являлася на засідання ради у випадку, коли остання її запрошувала. Така особливість організації міського уряду була характерна для столичного Вільна, Києва і Луцька. Наше місто певною мірою запозичило деякі риси організації двох попередніх.

Про початкову організацію лави (лат. scabinalia, пол. ława) Луцька збереглося небагато відомостей. До компетенції колегії лавників або лави, очолюваної війтом, входив зазвичай розгляд кримінальних справ: убивств, розбоїв, грабунків, крадіжок тощо. Участь у судових засіданнях була основним обов’язком лавників. Вони допомагали готувати текст вироку, допитували обвинувачених, оглядали місце події, скоєння злочину, були присутні під час виконання вироку.Засідання міського уряду ХVI століття із книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарніцького

Традиційно до колегії лавників обирали цехових майстрів маґдебурзької юрисдикції. Їхня каденція тривала один рік. А, наприклад, у Маґдебурзі чи Львові лавників обирали на довічний термін. Це відповідало нормам маґдебурзького права.

Читати ще: Кілька сюжетів з міщансько-шляхетського повсякдення волинян чотириста років тому

Вибори лавників у Луцьку, як і в Києві, відбувалися того ж дня, що і радців. Членів цієї судової колегії, найімовірніше, обирала міська рада. Її поповнювали лавники. Така практика існувала у деяких містах Польського королівства відповідно до привілею 1508 року. За ним радців обирали суто з-поміж лавників. Ці урядники, входячи до ради, вже були знайомі з нормами маґдебурзького права та міськими справами. Їх вважали компетентними і досвідченими урядниками.Ринкова вулиця у Луцьку кінця ХVIII століття на картині Казимира Войняковського 1797 року

Щороку рада мала підтверджувати повноваження лавників і дообирати нових у разі смерті або обрання до складу ради котрогось із них.Ян ван Равенстейн. Урядники маґістрату Гааги, 1618 рік

Відомо, що в 1569 році присягу королю новоутвореної Речі Посполитої складали сім луцьких присяжників (лавників).

Читати ще: Штрих до міської історії Луцька ХVII століття

Одне із судових засідань луцького лавничого суду розглядало суперечку між київським купцем Самійлом і купцем-вірменином Бахчею про те, що останній поставив недоброякісні сап’яни в обмін на соболині хутра, які заготовив Самійло.Лукас Кранах Молодший. Портрет короля Сиґізмунда ІІ Августа, 1553 рік

Справу слухали 17 вересня 1638 року в приміщенні луцької ратуші у присутності присяглих лавників: намісника луцького лентвійтівства Романа Левоновича, бурмистра Василя Щитневича, райці Яна Матвійовича та лавника Максима Соколениці.Титульний аркуш книги про маґдебурзький устрій міст Речі Посполитої авторства Бартоломія Ґроїцького

Позов до суду подав Самійло. Бахча апелював і вказував на некомпетентність маґістратського суду в цій справі. Засідання відбулося. Згідно з його рішенням, обидві сторони мали повторно зробити обмін якісними товарами.Міська лавнича печатка Луцька, початок ХVII століття

Таким чином, на 1638 рік луцька лава складалася з чотирьох осіб. У 1639 році їх зафіксовано п’ятеро. 12 січня в Луцьку відбулися вибори урядників, було обрано і нових лавників. Ними стали Самійло Кирилович, Антоній Перетяткович, Роман Левонович, Стефан Несторович. Усі належали до цехмістрів та поспільства (міської громади).

На посаді лавника залишився Максим Соколениця. Міщанин входив у цей уряд і попереднього року. Можна припустити, що каденція лавників у Луцьку не обмежувалася одним роком.

Оксана ШТАНЬКО

На заголовному фото Олександра КОТИСА – Ринкова площа Луцька

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---