97 років з піснею: довгожителька з Волині – про любов до співу та своє життя
Софії Йосипівні – 97 років. Вона зі співочої родини. Змалечку була присутня на театральних постановках української класики.
Любов до співу генетично закладена в довгожительки з села Біличі Литовезької громади Володимирського району, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Родина в нас дуже велика. У мами, хоч тільки один рідний брат, – багато двоюрідних. У дідуся було шестеро дітей», – говорить дочка довгожительки Любов Тимощук.
Як розповідає Софія Йосипівна, спершу вона ходила до польської школи, закінчила чотири класи, а потім, з приходом радянської влади, перейшла в українську школу. Працювала в колгоспі.
«Тяжко жити. Сумно. Старість і все», – каже Софія Йосипівна.Читати ще: «Не вірю, що мені 100 років»: історія довгожительки з Луцька
Радянська влада, війна, знищення української ідентичності назавжди закарбувалися в пам’яті старенької. Як наголошує, події Другої світової війни та роки повоєння зараз навіть страшно згадувати.
Софія Йосипівна перебирає старі фотографії та пригадує також позитивні події, як-от заручини, співи в церковному хорі.
«Я дуже люблю Україну. Як згадаю, то не раз заплачу. Як так можна нищити народ?» – зауважує довгожителька.
Бажаємо Софії Йосипівні ще довгих і здорових років життя на мирній Батьківщині.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Любов до співу генетично закладена в довгожительки з села Біличі Литовезької громади Володимирського району, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Родина в нас дуже велика. У мами, хоч тільки один рідний брат, – багато двоюрідних. У дідуся було шестеро дітей», – говорить дочка довгожительки Любов Тимощук.
Як розповідає Софія Йосипівна, спершу вона ходила до польської школи, закінчила чотири класи, а потім, з приходом радянської влади, перейшла в українську школу. Працювала в колгоспі.
«Тяжко жити. Сумно. Старість і все», – каже Софія Йосипівна.Читати ще: «Не вірю, що мені 100 років»: історія довгожительки з Луцька
Радянська влада, війна, знищення української ідентичності назавжди закарбувалися в пам’яті старенької. Як наголошує, події Другої світової війни та роки повоєння зараз навіть страшно згадувати.
Софія Йосипівна перебирає старі фотографії та пригадує також позитивні події, як-от заручини, співи в церковному хорі.
«Я дуже люблю Україну. Як згадаю, то не раз заплачу. Як так можна нищити народ?» – зауважує довгожителька.
Бажаємо Софії Йосипівні ще довгих і здорових років життя на мирній Батьківщині.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Дачному поблизу Луцька поховали Героя Олександра Філіпчука
Сьогодні 13:42
Сьогодні 13:42
«Я зміг – і ти зможеш!»: у Луцьку відбудеться різдвяний ярмарок ветеранського бізнесу
Сьогодні 13:25
Сьогодні 13:25
На Маневиччині виявили сказ у корови
Сьогодні 12:36
Сьогодні 12:36
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.