«Біда об'єднала нас»: волонтерки з Волині варять борщі на фронт

Волонтерки із селища Любешів від початку повномасштабного вторгнення об'єдналися для приготування їжі військовим. Спочатку готували на кухні місцевого підприємця голубці, передавали їх волонтеркам з Турійська. З жовтня 2025 року почали варити український борщ та вакумувати його на подвір'ї місцевої жительки Галини Остапчук.

За тиждень в казані на вогнищі волонтерки варять тонну борщу, розповіла Суспільному господиня Галина Остапчук.

З її слів, біля 80 літрового казана по черзі працює чотири кухарі, ще 10 жінок час до часу приходять, щоб допомогти начистити продуктів на борщ: моркву, картоплю, цибулю. Після того як пакети з борщем запаюють, їх віддають в автоклави, там стерилізують добу, доводять до кипіння та охолоджують.«Термін зберігання – рік. До нас звертаються такі тяжкі бригади, хто на нулю, кому немає можливості зварити, тоді ми вже беремо на постійну основу. Треба їх 10 хвилин у теплу воду, і вони стають такі, як ніби з каструлі. Можна на сковорідку, дехто воду доливає в борщик, і п'ять чоловіків може наїстися», – розповідає Галина Остапчук.Собівартість одного пакета борщу наразі становить 7,70 грн, каже волонтерка Оксана Бедарева. Продуктами для їх приготування допомагають місцеві навчальні заклади, проводять ярмарки, допомагають батьки, вчителі та техпрацівники.«А ще у нас готують ось такі перекуси: сало наше волинське із хлібом. Можна і на скиди, і до українського борщу. Їх також вакумуємо», – розповідає волонтерка Надія Бурдак.

Читати ще: Волонтерська кухня: троє волинянок готують смаколики та ведуть YouTube-канал

Усіх жінок на волнтерській кухні об'єднала війна та рідні, які захищають батьківщину в лавах ЗСУ, каже Галина Остапчук. Її чоловік Володимир Остапчук загинув у жовтні 2022 року в селі Іванівка Харківської області. Пішов воювати добровільно на третій день війни. До того він волонтерив, був на Майдані.

В Івана та Ніни Криськів син служить у прикордонних військах. Обоє не могли висидіти взимку вдома, прийшли допомагати на волонтерську кухню. Завдання 70-річного Івана – розтопити котла та наносити води. Каже, що доводиться носити до 80 літрів щодня, незважаючи на морози до -30, які були взимку, жодного дня робота не припинялася.«Ми з чоловіком цілу зиму ходили, помагали, бо не можна всидіти вдома, тому що це все – заради того, щоб наші воїни, захисники не були голодні», — каже Ніна Крисько.

У Ніни Куприйчик служать двоє синів у 100-й окремій механізованій бригаді. Старший – з 25 лютого 2022 року, а менший – з 10 липня 2024-го. Зараз обоє на Донецькому напрямку.«Менший син на позиціях. Подзвонив, що не знає, коли вийде на зв'язок. І таке. Розраду знаходжу, сюди ходячи, на волонтерську кухню. Вдома у мене ще є внучка від меншого сина. То якби не було її, я не знаю, що це було б. Це є розрада. Та ще є два внуки від старшого, приїжджають до баби», – розповідає волонтерка.

Волонтерка Оксана Бедарева – дружина бійця Юрія Бедарева, який загинув 23 січня 2023 року на Харківщині. Він підписав контракт ще до повномасштабного вторгнення і був контрактником в 14-й окремій механізованій бригаді. Також воював у 2014 році.«Біда об'єднала нас. Ми спочатку почали ходити до стели, стали знайомитися, розповідали, хто в кого загинув – у кого чоловік, в кого син. І так ми познайомилися із Галиною Петрівною та й вийшла в нас така волонтерська кухня», – розповідає жінка.Волонтерки кажуть, що працюють в пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну, і для тих, хто захищає наш спокій, щоб наблизити перемогу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---