«Біля нашого будинку розірвався касетний снаряд». Фітнес-тренерка з Миколаєва шукає роботу в Луцьку

«Війна застала нас о шостій ранку, коли почали бомбардувати наш аеродром. Протягом перших днів ми ховалися в коридорах, тамбурах. Було дуже страшно, тому що ми не знали, що нас очікує далі», – пригадує переселенка Сніжана Доценко.

До повномасштабного вторгнення вона мешкала в Миколаєві, працювала фітнес-тренером в одному зі спортивних клубів міста. Нині шукає роботу в Луцьку, куди переїхала разом із сім’єю, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Відразу після обстрілів миколаївського аеродрому родина зібрала тривожну валізу та виїхала в передмістя. Поки росіяни обстрілювали трасу в напрямку Києва, сім’я не могла вирушити в більш безпечне місце.

«Був період, коли в нас не було ні води, ні їжі, тому що в магазини не могли завезти навіть найнеобхідніше. Потім ситуація налагодилася, адже наші військові вибили ворога з траси. Ми повернулися в Миколаїв…

Почалися сильні обстріли й ми також потрапили під них. Ми тоді перебували вдома. Поряд із нашим будинком розірвався касетний снаряд. Було оголошено повітряну тривогу. Ми заховалися в коридор – максимально безпечне місце в домі. Пролунав мегавибух. Усі машини накрило уламками. Багато людей поранило дуже сильно. Сусідні будинки, наш зокрема, теж дуже постраждали. Нам пощастило, що ми перебували на верхньому поверсі, адже на нижніх поверхах повибивало вікна, порозбивало стіни», – розказує жінка. Читати ще: «Син подруги загинув, захищаючи сестричку». Харків’янка з донькою місяць звикали до тиші в Луцьку

Сніжана Доценко додала: про те, що ворог скинув саме касетний снаряд, вона дізналася вже з новин. Вибух відбувся зранку, якраз тоді, коли багато людей діставалися на роботу або гуляли з собаками.

Саме після цього випадку родина Сніжани зібрала все, що мала, й виїхала на захід України. Жінка зізнається: вони виїхали заради безпеки семирічної доньки.

«Ми збиралися спонтанно… До останнього моменту я хотіла залишатися в місті, бути там корисною, допомагати… Ми знайшли автобус, який вивозив людей, і поїхали. Було дуже страшно. Ми боялися, що може щось статися… Я провела інструктаж доньці: якщо мене не стане, що вона має робити… Ми їхали дуже довго. Дорога забрала понад добу», – зазначає переселенка.

За її словами, якби вони виїхали в перші дні повномасштабного вторгнення, то могли би потрапити під ворожі обстріли.

Читати ще: У Кремінній знайшли «лігво Бандери». Все вивезли на благо республіки, а хату спалили: до Луцька від «визволителів» втекла родина з Луганщини

У Миколаївській області в Сніжани залишилися батьки. Її тато вступив до територіальної оборони.

Жінка впевнена в перемозі України. Як зауважує, ця перемога матиме сакральне значення для кожного з нас.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---