Дали 20 хвилин, аби зібрав по частинах друга і поховав його: історія чоловіка, який вижив у Бучі

Після звільнення Бучі з окупації світ здригнувся від тих звірств, до яких вдавалися рашисти. Журналіст Олексій Пшемиський поділився у Facebook історією чоловіка, якому вдалося вижити у тому земному пеклі.

«Це Микола. Йому 53. Він живе у Бучі. Микола сильно заїкається. Лише закуривши цигарку, починає говорити.

Він живе у підвалі вже 34 дні. Міг виїхати, але чоловік – управдом у п'ятиповерхівці. Каже, не міг не лишитися. У перший день боїв у Бучі в його вікна прилетів снаряд, пробив стіну і застряг у дитячому ліжку, яке загорілося. На щастя, дітей він на той час вже евакуював. Вогонь погасили, й одразу разом з трьома друзями спустили усіх стареньких і жінок у підвал, і самі перебралися туди.Читати ще: «Чим годувати нашу кішку, яка їла людське м’ясо?» У Луцьку переселенці з Бучі впізнали загиблого родича по фото та розповіли про жахіття війни

Коли росіяни захопили місто, вони почали вриватися у кожен будинок. Чоловіків виводили на вулицю, роздягали, шукали татуювання. Двом його друзям, Леоніду та Сергію, було за 50, ще один, теж Леонід, був значно молодший. Побачивши його паспорт, сказали, що йому нема 50, а отже, може воювати. Поставили на коліна і вистрелили у голову.Леоніда Микола поховав першим. Просто у дворі. Біля трансформаторної будки. На місці злочину досі видніється пляма крові.

Читати ще: У Бучі щодня знаходять тіла замордованих українців

За кілька днів не стало й Сергія. Чоловік вийшов на вулицю перекурити – і отримав кулю. Просто так. Без жодних слів і попереджень.Коли бої посилилися, росіяни немов оскаженіли, каже Микола. До цього люди іноді виходили з підвалу – приготувати їсти чи просто подихати повітрям. Але тоді вирішили зачинитися. Під вечір солдати почали гатити. Кричали, аби відкрили. Перш ніж залишити місто, ймовірно, хотіли удертися, аби розстріляти усіх. Так сталося в одному з будинків на сусідній вулиці, каже чоловік.

Читати ще: Майже всі цивільні у Бучі загинули від куль, не від артилерії, – мер

Не змігши виламати двері, кинули на сходи гранату. З іншого боку вхід міцно тримав другий Леонід. Єдиний з чоловіків, який лишився живий разом з Миколою. Вибух. А після нього тиша. Цілу добу його тіло пролежало на скривавлених сходах. Лише наступного дня у двері постукали знов, сказавши: «У вас є 20 хвилин, аби усе прибрати».Читати ще: У Бучі знайшли катівню із вбитими окупантами людьми

Тоді Микола вийшов і побачив, що його другу відірвало голову і розкидало ноги.

Рештки він зібрав у пакет та викопав нову могилу. Вже третю. Каже, розкопати землю глибоко не зміг, мало часу, та і роки вже не ті. А тому тепер найбільше переймається, що коли піде дощ, пісок розмиє, і прийдуть бродячі собаки.

Читати ще: Розстрілювали, ґвалтували та катували: у мережі знайшли фото рашистів, які чинили звірства в Бучі

Посеред жаху, болю і смерті, мабуть, легко втратити надію. Але сьогодні Микола – мій герой. Бо побачивши найгірше у людях, він не втратив людяність сам. Говорячи з нами на камеру, чоловік ледве стримував сльози. А коли запис закінчився, розплакався і подякував, що його просто вислухали.Дивлячись на братські могили, де з-під піску стирчать закостенілі руки, легко втратити віру в людство, але саме такі, як Микола, повертають її».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---