«Він не любить гори. Але любить мене – тож і гори полюбив», – дружина ветерана з Волині

Що відчуває дружина ветерана, який щойно повернувся з війни? Як – і чи можливо – підготуватися до повернення коханої людини? Що змінюється у стосунках після повернення? До кого можна звернутися по допомогу? Це аж ніяк не вичерпний перелік питань, із яким стикається партнерка чи партнер ветерана війни.

У межах всеукраїнської інформаційної кампанії «Приємно познайомитися, знову» ділимося історією Тетяни Киричук. Її чоловік Віталій два з половиною роки боронив Україну на фронті, після чого повернувся у цивільне життя. Тетяна розповіла, як давала раду до і після повернення, що допомогло подружжю наново познайомитися та як працює з ветеранами місцева громада на Волині.

«Страшенно боялася, коли телефонували з невідомих номерів»

Як і для мільйонів українців, життя Тетяни Киричук 24 лютого 2022 докорінно змінилося. Вранці того дня вона мала за звичаєм іти на Укрпошту, де працювала листоношею. Натомість в області пролунали вибухи після ударів російських ракет. А вже за два дні – 26 лютого – Тетянин чоловік Віталій пішов записуватися у місцеву тероборону.

Мати із сином Артуром противилися. Тетяна і Віталій кілька років як одружилися, познайомились, коли разом працювали на меблевій фабриці. Кортіло набутися разом. Втім чоловік не вагався, коли йшлося про захист сім’ї.

Читати ще: «Ми пройшли розлуку війною»: історія любові ветерана з Волині

Спершу Віталій служив неподалік від дому на кордоні з Білоруссю, але згодом, коли росіян витиснули з півночі, відбув виконувати бойові завдання на Донеччину.

«Для мене це був кінець світу», – пригадує Тетяна і зізнається: дізнавшись про дислокацію чоловіка, плакала й не могла зупинитися.

У наступні два з лишком роки не було ані дня спокою. Найдужче Тетяна боялася дзвінків з невідомих номерів – з таких можуть повідомити найгірші новини.

«Жили, – з вологою на очах ділиться пані Киричук, – в особливому часовому вимірі, де важили не дні чи години, а дзвінки і повідомлення, відмітки про появу в мережі у «Сигналі».

Подружжя сформувало ритуал. Щоразу, як Віталій вирушав на бойові, хай коли це було – чи то третя година ночі, чи розпал дня – він телефонував дружині й вони спільно молилися. Бог, певна Тетяна, вберіг чоловіка.

Тримати стрій допомагав і син. Хоч Артур і не рідна дитина для Віталія, однак саме його він називає татом. Доки батько боронив країну, семирічний малий опікувався психічним здоров’ям матері («він вміє закидати компліментами про те, яка я найкраща, найгарніша принцеса»), затято вірив у татове повернення і відправляв йому власні малюнки.А тоді, ближче до осені 2024-го, настав омріяний день.

Повернулася людина, з якою довелося знайомитися наново

Віталій зателефонував пізно ввечері. Щойно вийшов з позиції, коли дізнався: папери готові, надійшов час демобілізації. Тетяна пригадує: виску наробила на всю хату, відтак заходилася обдзвонювати усіх рідних і друзів.

Проте із поверненням чоловіка на сім’ю чекали нові виклики. Віталій приїхав іншою людиною, малознаною для Тетяни і з невидимим тягарем двох останніх років за плечима.

«Фізично, – пригадує дружина, – він був із нами, а от морально – досі там».

Подружжя звернулося по допомогу до психолога. Аби ліпше зрозуміти одне одного, вони прописали власні потреби на аркушах і почепили їх на дверцята холодильника. Так Віталій із Тетяною поволі відновлювали стосунки і вчилися жити по-новому.

Читати ще: «Буду твоїми руками й ногами»: як родина підтримує ветерана, який живе на Волині

«Інколи мені здається, що я геть тебе не знаю. Тож давай знайомитися наново», – ці слова дружини дали старт новій традиції побачень із чоловіком. Все як має бути: файно вбираються й на запросини Віталія йдуть у кафе. А там говорять про свої уподобання, подразники і сімейні зміни. Єдина тема, зачіпати яку зась, – війна.У пригоді стали й Тетянині хобі. Палка прихильниця гірських вилазок, вона заразила цією активністю й чоловіка: «Він не аж так любить гори. Але любить мене – тож і гори полюбив». Торік пара зійшла на Говерлу, цього літа – на Шпиці. У планах невдовзі дати раду з усіма двотисячниками в Україні.

Кілька разів на рік подружжя їздить на цвинтарі до полеглих побратимів Віталія. Тетяна знає, як ці візити важать чоловікові, й неодмінно його підтримує. У такі миті, певна вона, слова зайві – потрібно дати зрозуміти, що ти поруч, та й по всьому.

Заразом дружина усвідомлює важливість особистого простору – і свого, і Віталієвого: «Наприклад, щосуботи вони з побратимом йдуть на каву. Чоловіка може не бути дві, три години чи навіть більше. Та я знаю: це його час, тож не займаю».

Повернувся цілим – який тоді ти ветеран?

Ставлення до ветеранів у рідному Володимирі? Неоднозначне. Тетяна згадує і позитивні моменти, і не надто.

«Людям, – каже вона, – властиво мірятися, хто скільки воював, хто і де служив, рахувати чужі гроші. Якщо повернувся з цілими руками й ногами, то який ти тоді ветеран? Зовні може бути гарна картинка, але ніхто не знає, що за зачиненими дверима».

Водночас, паралельно з просторікуванням за спинами, у місті діють три ветеранські організації. Віталій – член однієї з них, «ВетеранХаб» (не плутати зі всеукраїнською мережею Veteran Hub): тут можна не лише юридичні питання залагодити, а й із побратимами поспілкуватися й просто випити кави. Також Тетянин чоловік волонтерить у «Татковій майстерні» при церкві «Благодать» разом із Артуром – зі спільнотою військових та їхніх дітлахів сім’я їздила в Карпати.

Чекати, вірити і дочекатися

Повернення чоловіка видалося геть не таким, яким його малювала уява Тетяни. На цьому шляху сім’ї випало подолати чимало випробувань, і не всі з них, каже дружина, вже позаду.«Якби знала, що він повернеться живим і здоровим, то більше берегла б своє здоров’я, не так близько все до серця брала б, – висновує Тетяна. – Знаєте, чекати – це дуже психологічно виснажливий процес. Усім, хто чекає, я хочу побажати не втрачати надії, чекати й вірити. Дочекатися сина, чоловіка, тата, безвісти зниклої людини. Витримки, терпцю, сил вам. І не здаватися, хай як буде складно. Я не завжди знала, як і куди рухатися далі, та ніколи не здавалася».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---