Допомагають ЗСУ і чекають перемоги: як волинянки шиють валянки для солдатів

Зима та морози для наших захисників на передовій – це ще одне випробовування. Оберігаючи країну, вони мокнуть під дощем, живуть в холодних бліндажах, інколи обморожують собі кінцівки. Воєнні реалії такі, що тут не до комфорту, проте волинські жінки продовжують дбати про своїх Героїв та допомагати хто як може.

Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».

Наразі багато волинських будинків перетворились на своєрідні майстерні. Там наші жінки теж несуть свій фронт, кожна допомагає чим може: хтось пече печиво, а хтось шиє білизну для солдатів.

Читати ще: Лучанка переобладнала своє житло під майстерню з пошиття одягу військовим

Пані Леся мешкає у селі Новостав поблизу Луцька. Зізнається, завжди хотіла щось робити, щоб допомогти військовим.

«Шию бурочки для воїнів, аби вони одягнули валяночки і їм було тепло в ноги. Я дуже рада, що моя робота допомагає прискорити перемогу», – каже швея Леся Каращук.Маленька кімната перетворилась на майстерню. Пошиттям теплого змінного взуття для хлопців зайнялись з подругою Світланою кілька тижнів тому. Матеріали привозять волонтери.

«Везуть, мабуть, зі всієї України. Приїжджала Світлана Миколаївна, то казала, що з люди з Івано-Франківська обіцяли передавати поштою. Одна швея навіть передала свої маленькі валяночки, то я вже їх віддала. Найкраща тканина – шинельна. Оскільки її мало, то все шиється з пальт. Люди попороли свої шуби», – розповідає жінка.

Навчилась жінка шити валянки ще в 90-ті роки, коли потрібно було виживати. Продавала їх на ринку. За швейну машинку сіла знову, коли зрозуміла, що її бурки зігріватимуть солдатів взимку. Стала волонтерити. За день, розповідає, можна пошити близько трьох-чотирьох пар. Якщо є помічниці, робота в рази пришвидшується.

«Леся мені строчить, далі я викроюю, вона мені зшиває, а далі я вручну шию. Не думала, що доведеться допомагати нашим хлопцям, що доживемо до такого часу», – каже швея Світлана Терещук.

Хоча поки відшили понад три десятки пар, хлопці уже дзвонять та дякують майстриням за роботу. Шиючи кожен стібок, жінка думає про те, щоб захисники якомога швидше повернулись живими додому з гарними звістками.

«Найбільш мені хочеться, щоб вони прийшли додому з перемогою, і ось в цих валянках пішли на риболовлю, на полювання. Тобто розпочали мирне життя», – каже Леся Каращук.

Жінки зізнаються, що попри домашні справи, яких у селі чимало, будуть допомагати нашим Героям до перемоги. Чергова партія валянків-бурочок від волинських майстринь вже найближчим часом поїде для військових, які, не шкодуючи себе, продовжують захищати нашу країну.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---