Допити слідчих, сповіді московським попам та побої: двоє братів з Волині пережили 20 місяців російського полону
Рідні брати Павло та Анатолій Романіки пережили двадцять місяців російського полону. Пройшли катівні «ДНР», Росії та Мордовії. 31 січня 2024 року опинилися в одному автобусі на обмін та повернулися в Україну.
Наразі волиняни відновлюють здоров’я, повідомили у Рожищенській міській раді.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, брати у перші дні війни добровільно пішли у військо. Про вибір один одного не знали, а зустрілися в Луцьку, де формувався 2 окремий стрілецький батальйон.
«У травні 2022 року наш батальйон у повному складі відправили на Донеччину. Нас кинули на оборону міста Лиман, де точилися запеклі бої. 23 травня 2022 року ми потрапили у полон», – розповідає Анатолій Романік.
Спочатку їх тиждень утримували у підвалі одного з поліцейських відділків самопроголошеної «ДНР», пізніше перевезли у СІЗО міста Старий Оскол Бєлгородської області. Згодом до Тульської область та Мордовії.
Про те, що Павло та Анатолій у полоні, рідні дізналися з відзнятого окупантами відео, яке вони поширили на своїх каналах.
Читати ще: «Росіяни в СІЗО били електрострумом за те, що я українець», – звільнений з полону волинський воїн-лісівник
По шістнадцять осіб у маленькій затхлій камері, ноги пухли від того, що цілими днями змушували стояти. Смердючі харчі, допити та побої – це далеко не все, що доводилося переживати полоненим.
«Нас не тільки мучили фізично, нас прагнули знищити морально. Щодня з гучномовця у камері лунали розповіді з історії, переписаної на російський лад. Щоправда, певний час з нами сидів вчитель історії Леонід Павлюк, який розповідав, як реально відбувалися ті чи ті події. Нам казали, що російські війська вже захопили більшу частину України. Ми не вірили, але ця невідомість з’їдала зсередини», – розповідає Анатолій Романік.
Аби розколоти українських військовополонених, окупанти використовували найрізноманітніші методи – від допитів слідчих до сповіді московським попам.
«Щоб не зійти з розуму, кожен у душі плекав віру, що його чекають вдома рідні, згадував щасливі моменти життя і мріяв про обмін», – зізнається Анатолій Олексійович.
А рідні й справді оббивали пороги різних інстанцій, аби їх знайти. Від одного зі звільнених з полону військових з Дніпра родичі згодом отримали звістку, що чоловіки перебувають у полоні.
«Холод, знущання та виснаження через недоїдання призводили до загострення хвороб, забирали здоров’я, але у свідомості було чітке розуміння, що ми змушені були захищати свою землю, що ми не вбивці, що наш вибір взяти до рук зброю був правильним», – зауважує Анатолій Романік.
Читати ще: Четверо звільнених з російського полону 31 січня волинян повернулися додому
У певний момент братів у полоні розділили, і вони не могли дізнатися про долю один одного. Про те, що обоє потрапили на обмін, зрозуміли під час переклички перед відправленням з колонії.
«Нас перевозили вантажним літаком, перед посадкою робили перекличку. Очі були перев’язані скотчем. Чую: «Романік», я й відповів «Анатолій», натомість кажуть «Павел». Так я й зрозумів, що брат поруч», – згадує Анатолій Романік.
Братів Романіків та ще одного рожищанина Богдана Озімка звільнили з полону 31 січня 2024 року.
Після повернення на Україну брати Романіки місяць перебували на реабілітації в Дніпрі. Коли повернулися у відносно мирне життя, довго довелося звикати психологічно, витісняти з підсвідомості спомини, які мучили ночами, досі чоловіки намагаються відновити втрачене здоров’я.
«Ми вже ніколи не будемо такими, як були раніше. Після полону багато-чого переоцінили у житті – у стосунках, в оточенні. Ніяка реабілітація не допоможе забути, як топчуть твою гідність, як через фізичний вплив роблять з людини безмовну істоту. Це залишиться з нами назавжди, – підсумовує Анатолій Романік. – Єдине, що не змінилося у моїй свідомості після повномаштабного вторгнення та полону, це думка про те, що наш вибір захищати свою державу був правильним, що Україна має бути вільною, що ми маємо відстояти свою державу».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Наразі волиняни відновлюють здоров’я, повідомили у Рожищенській міській раді.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, брати у перші дні війни добровільно пішли у військо. Про вибір один одного не знали, а зустрілися в Луцьку, де формувався 2 окремий стрілецький батальйон.
«У травні 2022 року наш батальйон у повному складі відправили на Донеччину. Нас кинули на оборону міста Лиман, де точилися запеклі бої. 23 травня 2022 року ми потрапили у полон», – розповідає Анатолій Романік.
Спочатку їх тиждень утримували у підвалі одного з поліцейських відділків самопроголошеної «ДНР», пізніше перевезли у СІЗО міста Старий Оскол Бєлгородської області. Згодом до Тульської область та Мордовії.
Про те, що Павло та Анатолій у полоні, рідні дізналися з відзнятого окупантами відео, яке вони поширили на своїх каналах.
Читати ще: «Росіяни в СІЗО били електрострумом за те, що я українець», – звільнений з полону волинський воїн-лісівник
По шістнадцять осіб у маленькій затхлій камері, ноги пухли від того, що цілими днями змушували стояти. Смердючі харчі, допити та побої – це далеко не все, що доводилося переживати полоненим.
«Нас не тільки мучили фізично, нас прагнули знищити морально. Щодня з гучномовця у камері лунали розповіді з історії, переписаної на російський лад. Щоправда, певний час з нами сидів вчитель історії Леонід Павлюк, який розповідав, як реально відбувалися ті чи ті події. Нам казали, що російські війська вже захопили більшу частину України. Ми не вірили, але ця невідомість з’їдала зсередини», – розповідає Анатолій Романік.
Аби розколоти українських військовополонених, окупанти використовували найрізноманітніші методи – від допитів слідчих до сповіді московським попам.
«Щоб не зійти з розуму, кожен у душі плекав віру, що його чекають вдома рідні, згадував щасливі моменти життя і мріяв про обмін», – зізнається Анатолій Олексійович.
А рідні й справді оббивали пороги різних інстанцій, аби їх знайти. Від одного зі звільнених з полону військових з Дніпра родичі згодом отримали звістку, що чоловіки перебувають у полоні.
«Холод, знущання та виснаження через недоїдання призводили до загострення хвороб, забирали здоров’я, але у свідомості було чітке розуміння, що ми змушені були захищати свою землю, що ми не вбивці, що наш вибір взяти до рук зброю був правильним», – зауважує Анатолій Романік.
Читати ще: Четверо звільнених з російського полону 31 січня волинян повернулися додому
У певний момент братів у полоні розділили, і вони не могли дізнатися про долю один одного. Про те, що обоє потрапили на обмін, зрозуміли під час переклички перед відправленням з колонії.
«Нас перевозили вантажним літаком, перед посадкою робили перекличку. Очі були перев’язані скотчем. Чую: «Романік», я й відповів «Анатолій», натомість кажуть «Павел». Так я й зрозумів, що брат поруч», – згадує Анатолій Романік.
Братів Романіків та ще одного рожищанина Богдана Озімка звільнили з полону 31 січня 2024 року.
«Ми вже ніколи не будемо такими, як були раніше. Після полону багато-чого переоцінили у житті – у стосунках, в оточенні. Ніяка реабілітація не допоможе забути, як топчуть твою гідність, як через фізичний вплив роблять з людини безмовну істоту. Це залишиться з нами назавжди, – підсумовує Анатолій Романік. – Єдине, що не змінилося у моїй свідомості після повномаштабного вторгнення та полону, це думка про те, що наш вибір захищати свою державу був правильним, що Україна має бути вільною, що ми маємо відстояти свою державу».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Шукають активну молодь, яка бажає долучитися до команди Молодіжної ради при Луцькій міськраді
Сьогодні 21:10
Сьогодні 21:10
Допити слідчих, сповіді московським попам та побої: двоє братів з Волині пережили 20 місяців російського полону
Сьогодні 19:58
Сьогодні 19:58
У Луцьку водій КІА, втікаючи від патрульних, з'їхав у кювет
Сьогодні 19:22
Сьогодні 19:22
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.