Ендокринолог Тетяна Редзій: «Людина – це ніби Лего». СПЕЦПРОЕКТ

Пандемія показала, наскільки цінні взаємоповага та взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом.

Як потрібно почуватися «по одну сторону барикад» у боротьбі з хворобою. І як важливо бачити один в одному партнерів.

До дня медичного працівника, який буде відзначатися 20 червня, Інформаційне агентство Волинські Новини спільно з медичним центром Благомед розпочинають спільний спецпроект «5 запитань лікарю про медицину та життя».

Мета нашого проекту – допомогти пацієнтам глибше зрозуміти роботу лікаря та усвідомити свою роль у партнерстві «лікар-пацієнт».

10 лікарів дадуть відповіді на 5 важливих запитань про медицину, стосунки з пацієнтами, здоров’я та спосіб життя.

Сподіваємося, наші читачі зможуть серед відповідей знайти ту, завдяки якій вдасться усвідомити щось цінне та вагоме.

Чи не було у вас моменту, коли ви пошкодували про вибір професії лікаря?

Були складні моменти під час навчання. Одного разу я отримала несправедливу оцінку з предмету «Історія КПРС» (сміється, – ВН). Це мене, молоду студентку із загостреним відчуттям справедливості, демотивувало. Але поруч були прекрасні люди, які допомогли правильно розставити пріоритети та підтримати. На людей у професії і в житті мені щастило завжди. Тому ні, бажання бути лікарем, яке з’явилося ще в дитинстві, не зникало ніколи.

Вступити до медичного вузу вдалося не за першим разом, тоді був великий конкурс, але я робила спробу за спробою.

Коли після інституту почала працювати, було дуже непросто. Маленька дитина, відповідальна робота, потреба і бажання весь час навчатися — бо ж навчання лікаря не закінчується після отримання диплома.Пригадую, як під час прийому якось моя дитина сиділа... під столом. Тихенько, щоб ніхто не здогадувався, що вона там є. Бо вдома не було з ким лишити, а на роботу правила не дозволяли.

Але бажання допомагати людям ніколи не зникало, бажання вивчати нове, вдосконалюватися є завжди, без цього не можна в медицині.

Читати ще: Лікарка УЗД Людмила Парейко: «Іноді все, що потрібно для здоров’я, – просто спинитися на мить». СПЕЦПРОЕКТ

Якби маленька дитина запитала у вас, чим ви займаєтеся, як ви їй пояснили б?

Я пояснила б, що людський організм, ніби конструктор Лего — складний, має багато деталей, і щоб правильно працював, все має бути на своєму місці. І от гормони — це найтонші деталі. Я слідкую, щоб вони були на своєму місці, бо він цього залежить настрій і самопочуття людини.Як ви вважаєте, яка головна проблема у стосунках лікарів та пацієнтів сьогодні?

Недостатньо розвинутий діалог. І це з обох сторін. Лікарі не завжди вміють правильно відчути людину, почути не просто про симптоми та скарги, а про її життя. А це важливо. Зрозуміти страхи і спокійно, без осуду пояснити. Пацієнти ж не завжди достатньо відверті. І це такий двосторонній процес, зміни потрібні в системі, в глибинних підходах.

Лікар та пацієнт мають об’єднуватися проти хвороби, їхня взаємна довіра — це головна зброя, яка долає недугу.

Я звикаю до своїх пацієнтів, цікавлюся їхнім життям, слухаю, вникаю в деталі щодо способу життя та мислення, бо це важливо. Людина, розумієте, цілісна, і щоб її вилікувати, допомогти бути здоровою, потрібно побачити її цілісно.На вашу думку, що змінила пандемія у ставленні людей до лікарів та свого здоров’я?

За моїми спостереженнями, люди стали уважніші, стали більше уваги приділяти профілактиці. Коронавірус важче протікає у тих, хто має проблеми ендокринологічного характеру, і люди стали більш уважні до цього. Більш ретельно контролюють рівень цукру, наприклад, частіше звертаються. Не всі, звісно, але така тенденція є, і це тішить. Тут головне — підтримати її, виховувати і плекати культуру турботи про себе.Якби ви давали своїм пацієнтам лише одну пораду про здоров’я, яка це була б порада?

Радійте життю, любіть всі його прояви. Я люблю все живе: котів, собак, всіх тварин. Квіти люблю. І людей люблю. Хочу, щоб кожна людина виходила з мого кабінету не просто з розумінням, як лікуватися, який спосіб життя вести, а робила це з позиції любові, а не от — просто мушу. Життя складне, часто несправедливе, але у ньому завжди, щодня є багато маленьких радощів. І саме вони мають мотивувати жити.

Тетяна САДЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---