Гнідавський цукровий завод хоче вижити мешканців із квартир? Людям вимкнули світло та воду

Десятки лучан тиждень жили у двоповерхівці на території Гнідавського цукрового заводу без світла та води. Це й пенсіонери, і діти, і люди з інвалідністю. У них там свій пункт незламності. Більшість із людей прописані в будинку, але здебільшого права власності не мають. Підозрюють, що завод відключив їм комунікації, аби шантажувати.

Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

У кінці минулого року виробничі потужності цукрового в передмісті Луцька купила німецька компанія. Територія заводу відноситься до Боратинської громади. Людям пропонували переїхати в інший будинок.

«Вирішили нас шантажувати, тому що ми не хочемо переселятися в гуртожиток, як вони нам пропонують. А там набагато гірші умови, набагато менша площа. Тепер вони шантажем хочуть нас звідси вижити. Ми на таке не згодні, ми будемо боротися до останнього, але не підемо», – бідкалася місцева мешканка Тетяна Максимук.

«Шантаж на виселення. От і все. Вони тільки й хочуть, щоб ми пішли в гуртожиток, інакше ми опинимося на вулиці. На цукровому заводі ми із чоловіком працювали: він – 40 років, я – 35 років. Й ось це нам віддяка. У нас є ордер на вселення, ми приписані 44 роки. У квартирі все зробили за власний кошт, але з нами так вчиняють», – зауважила жителька Віра Магденко.

Читати ще: Без світла і води: лучани скаржаться, що цукровий завод виживає їх із квартир

У людей навіть немає немає де зберігати продукти і випрати речі. Зверталися, куди тільки можна.

«Адміністрація каже: ми вам не можем допомогти, бо ми не маємо голосу на власника заводу, – розповідає Тетяна Максимук. – У мене загинув зять. Ми записуємо звернення його побратимів до пана Президента. Ну це ж абсурд. За що та дитина воювала, якщо внук сидить без світла? За що він загинув і де правда? Тим паче, він пішов добровольцем. Підключіть мені світло, у мене боргів ніяких не було. То ж можна по-людськи».

Завод пропонує людям переселитися в інший будинок. Мовляв, там зможуть отримати повноцінні квартири. Частина мешканців, зі слів директора заводу, погодилася.

«Їм надали можливість із нежитлових приміщень, які знаходяться в промисловій зоні, переселитися в гуртожиток, що переобладнали в індивідуальні квартири. Люди матимуть змогу в майбутньому їх приватизувати. Зобов’язань якихось у заводу перед мешканцями немає. Ті можливості, які були створені їм для переселення, – це люб’язність власників підприємства», – зазначив директор Гнідавського цукрового заводу Юрій Плєхоткін.Втім люди переселятися не хочуть. Переживають, щоб не залишитися ні із чим. Пану Ярославу таки вдалося раніше приватизувати помешкання. Але і він сьогодні без світла. Навіть звертався до енергетиків.

«Кажуть мені: пишіть нам заяву, приїде комісія, подивиться. Можливо, тоді проведуть світло окремо», – поділився Ярослав Гайдучик.

До справи підключилася поліція, яка з’ясовувала, чи не могло бути підроблення документів.

«Відкрито два кримінальні провадження. І мешканці, й адміністрація написали заяви до поліції. Правоохоронці вивчають обставини справи», – повідомила речниця поліції Волині Ольга Бузулук.

Частина мешканців будинку судяться за право власності. На Гнідавському запевняють: будинок, як і земля, належить заводу. Люди доводять зворотне.

«Уже три чи чотири рази на засідання не приходять представники цукрового заводу. Суддя сказала: «Ви можете обдурити Максимук, але не мене. Принесіть мені документи на цей будинок». У цукрового заводу немає документів. У них є документи тільки на пожежну частину, а на двоповерховий будинок – ні. Відповідно вони не мають із чим приходити до суду», – заявила Тетяна Максимук.

Встановити істину суди намагаються вже не один рік. Світла в будинку так і нема. Хто й чому його відключив, на заводі достеменно не сказали. Але вода із крана згодом з’явилася.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---