Годувальниці і домашні лікарі: у волинянки живуть 20 кіз

Корова для бідних, або ж корова для пенсіонерів – так у народі називають козу. А старожили пам’ятають, як колись кіз називали сталінськими коровами. За часів Сталіна в людей забирали корів, тому багато селян, щоб прогодувати дітей, тримали кіз. Ці тварини хоч і примхливі, але користь від них у господарстві чимала, йдеться на сторінках газети Волинські Новини.

ВИГОДУВАНЕ З ПЛЯШЕЧКИ КОЗЕНЯ ШКОДА ПУСКАТИ ПІД НІЖ

Щоб довідатися про секрети догляду за голосистими годувальницями, напросилися в гості до жительки Торчина Віри Гаврилюк. Нині у хліві Віри Миколаївни мешкають 20 кіз: три дорослі тварини, чотири первістки і 13 козенят. Погодьтеся, ходити є біля кого.

– Першу козу ми купили понад 30 років тому. Поступово поголів’я розрослося. Коли ще ходила на роботу, було важкувато. А як вийшла на пенсію, приділяю кізонькам більше часу. Добре, що пасовисько недалеко від хати, вони вже знають туди дорогу. В шкоду не лізуть, ідуть поряд, – каже Віра Миколаївна. – Але на подвір’ї можуть капостити – погризти виноградну лозу, або ж зайти на веранду і... поласувати вазонами!

Господиня знає характер кожної тварини, її смаки і поведінку. Особливо тих кіз, яких вигодувала з соски. Таке буває, коли самиця народжує троє козенят. Адже козяче вим’я має лише дві дійки, тому третього малюка доводиться поїти з пляшечки. Коли такі тварини виростають, їх шкода пускати на м’ясо. У господарстві Віри Миколаївни була коза-довгожителька, яка прожила 25 років.

За словами жінки, кози – не дуже вибагливі тварини. Їдять небагато, от лише голосно мекають, коли голодні або хочуть пити. А годувати кіз потрібно регулярно і різноманітно. Найбільше клопоту завдає зимове утримання. Для кіз на зиму треба заготовляти сіно, соковиті корми й концентрати. Сіно – лугове або лісове – можна чергувати з гороховою соломою, половою від люцерни або люпину і навіть від безостюкової пшениці. Добре кози поїдають зелену соснову хвою, але справжніми ласощами для них є кора зі свіжої деревини. У меню мають бути концентрати – комбікорм, подрібнене або ціле зерно, висівки, макуха. Із соковитих кормів – морква, капуста, картопля, кормові буряки.

– Доїться коза сім місяців протягом року. Щороку приводить козенят. Ми їх ріжемо на м’ясо, підгодувавши до 3-4 місяців. У цей період воно ще не має запаху і вважається дієтичним продуктом. Лікувальне молоко п’ємо самі й продаємо, а з кисляку варю сир. У спеку молочко і сир для мене – основні харчі, – каже пенсіонерка.

Від весни до осені кози пасуться. Люблять щипати траву і конюшину, скубати кору й гілки верби, осокору і клена. Їдять гарбузи, дрібну картоплю та моркву. Тварини люблять сіль, тому в хліві мають бути лизунці – соляні камінці у формі цеглинок. Щоб коза не перебирала харчами, її треба змалечку привчати до найрізноманітнішої їжі, щоб смак закарбувався у пам’яті.

КОЗЯЧЕ МОЛОКО – НАЙКРАЩІ ЛІКИ

– Щоб козяче молоко не мало неприємного запаху, в хліві має бути суха підстилка, – провадить господиня. – Перед доїнням вим’я треба мити теплою водою. Мені колись радили: купуючи козу, треба почухати її за вушком. Якщо рука пахне, як мита банка з-під молока – це нормально, а ось різкий запах – вже погано. Ані для пиття, ані для переробки таке молоко не годиться.

Віра Миколаївна каже, що сьогодні потрібно понад 10 тисяч гривень, аби купити корову. Пенсіонерам така покупка не по кишені. А кізку можна придбати в межах 900-1200 гривень. Господиня перелічує переваги утримання кози: її легше доїти і прогодувати, менше гною в хліві. А для тих, хто має проблеми зі здоров’ям, коза окупиться сторицею. Адже аптечні ліки нині коштують сотні гривень. І протипоказань у них іноді набагато більше, ніж показань. А козяче молоко – найефективніший імуномодулятор. Не один хворий переконався, що воно – панацея проти багатьох захворювань.

Порівняно з коровами, кози не хворіють і не передають захворювання з молоком. Сире козяче молоко абсолютно нешкідливе. Із нього виходить чудовий ніжний сир, наче вже розтертий з маслом. Якщо не пошкодувати праці і поморочитися навесні з козенятами, можна на весь рік забезпечити себе смачним, легким, дієтичним м’ясом. Особливо добре ростуть кастровані козлики. М’ясо в них ніжне, жирне і без неприємного запаху. Консервувати його можна таким же способом, як і свиняче. Можна зробити відмінну домашню ковбасу. Для фаршу потрібно половину м’яса дрібно порізати, а половину пропустити через м’ясорубку. Посолити, додати свинячого сала, часнику, спеції і начинити свинячі кишки. Ковбасу можна смажити, а можна і коптити. Законсервована в скляних банках, вона зберігається до року.

А найголовніше, що затрати на тримання кіз мінімальні. Увесь молодняк встигає вирости за сезон випасу і майже не потребує кормів. На зиму Віра Гаврилюк залишає максимум шість тварин, яких прогодувати не так уже і важко.

Питаю, чи мають попит козячі шкірки. Віра Миколаївна відповідає, що нині секонд-хенд пропонує широкий вибір хутряних шубок, тому морочитися з вичинкою шкір та пошиттям виходить дорого і загайно.

Оксана Куцик

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---