Сонячна система може розпастися: вчені пояснили, як це станеться

Той факт, що Сонячна система зберігає свою нинішню конфігурацію вже мільярди років, ще не означає, що так буде завжди.

Як пише УНІАН з посиланням на IFLScience, нові дослідження вказують на те, що в майбутньому на Сонячну систему чекають певні дестабілізаційні моменти.

«Відомо, що орбіта Меркурія може стати нестійкою. Імовірність того, що вона покине Сонячну систему протягом наступних п’яти мільярдів років, становить приблизно 1%, і частина моделей показує, що це може призвести до зіткнення найменшої планети з Венерою, Землею або Марсом», – зауважили у матеріалі.

Навіть якщо цього не станеться, коли у Сонця закінчиться ядерне паливо і воно роздується, перетворившись на червоного гіганта, то розшириться далеко за межі орбіти Венери, ймовірно, аж до Землі.

«Зовнішню частину Сонячної системи та її основні планети – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун – вважали набагато стійкішими до збурень; за деякими оцінками, їх стійкість становила неймовірні 1 мільйон трильйонів років. За цей час Сонце перетвориться з червоного гіганта на білого карлика, а потім – на чорного карлика», – прогнозують учені.

За словами дослідників, перетворення з червоного гіганта на білого карлика не є катастрофічним. Ядро Сонця стиснеться до розмірів Землі, проте стане в 100 тисяч разів важчим та буде світити завдяки теплу, що утворюється під час цього стискання.

Спираючись на дослідження, впродовж мільярда років після того, як Сонце перетвориться на білого карлика, зовнішня частина Сонячної системи, якою ми її знаємо, не буде вже існувати.

Читати ще: Прорив у астрономії: виявлено перші сліди Дев’ятої планети Сонячної системи

«Ньютон, розмірковуючи над орбітами Юпітера та Сатурна, що дрейфують, підозрював, що планетарний порядок є тимчасовим, і три століття небесної механіки – від класичних теорем незмінності до мільярдних чисельних інтеграцій – поступово відтерміновували цей вирок, а останнім часом – до часових масштабів, що значно перевищують вік Всесвіту. Наші результати повертають розпад Сонячної системи в звичні для астрофізики рамки та переносять його причину: це не повільне просочування хаосу, не випадкова зустріч із зіркою, а саме Сонце, яке, вмираючи, не просто збільшує планетну систему – воно її розхитує і розкидає на всі боки. Нестабільність, яку передбачав Ньютон, все-таки реальна. Він помилявся лише щодо винуватця», – зазначив автор у своєму висновку.

Водночас інші нові дослідження показали, що планети можуть виникати з хаосу та наслідків формування білого карлика. Про першу з таких «планет Фенікс», що обертається навколо білого карлика, HS 0209+0832, було оголошено нещодавно.

«Ми відкрили першу планету другого покоління навколо білого карлика. Цілком можливо, що в далекому-далекому майбутньому планета другого покоління може утворитися навколо білого карлика, яким стане наше Сонце», – зауважив відкривач цієї планети Джеймі Вільямс із Уорікського університету.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---