«Хочемо додому. Більше – нічого». Як переселенці облаштувалися в гуртожитку на Волині

Війна розділяє родини. Залишитися одинокому та ще й у поважному віці – випробування не з легких. У гуртожитку колишньої школи-інтернату селища Сенкевичівка мешкають вимушено переселені українці зі сходу країни.

«Ми залишилися без житла, без нічого. Самі знаєте, що там нічого не залишилося в нашому Бахмуті. Після перемоги куди? Не знаємо. Отака прострація», – говорить переселенка Людмила з Бахмута, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Віра лише півтора місяця тому переїхала з Донеччини. Їй 74 роки і вона одна з останніх, хто евакуювався з міста Курахове.

«Дивишся на вулицю, а нікого немає. Хтось вибіжить у магазин і поспішає назад. Побіжить по воду, бо в нас питної води немає, опалення немає і майже всі жителі повиїжджали. Ті, хто залишився, старенькі. Тобі ніхто не зможе допомогти», – плаче Віра.

Бабусі облаштовують свій побут, намагаються відволіктися від тривожних думок, стежать за новинами з рідного міста.

«Учора навіть через наше місто перелетіло. Вдарили трьома ракетами. Я дивлюся новини. Я приїхала сама. Онуки та правнуки ще там залишилися. Вони ще не збиралися їхати. Я кликала з собою, але з нами, старими, вже ніхто не хоче зв’язуватися», – говорить Любов із Добропілля.

Читати ще: Впізнала свій будинок на відео з TikTok кадирівців. Історія жінки, яка втекла до Луцька з Рубіжного

Жінки розповідають: умови в гуртожитку колишньої школи-інтернату Сенкевичівки гарні. Є ванна кімната. Є можливість випрати та висушити речі.

«Моя родина роз’їхалася ще до того, як агресія прийшла в нашу країну. В мене двоє дітей. Донька в Покровську залишилася. Я з ними не змогла жити. Сімейні обставини не дозволяють, будиночок маленький. Там онук, правнук. Тому я вирішила виїхати», – каже переселенка Віра з міста Курахове.Читати ще: На Волині зводять дві багатоповерхівки для переселенців

Проживання в гуртожитку безкоштовне. Із доходів – лише соціальна пенсія та виплати як вимушено переселеним.

«Виплати платять. Гуманітарки трошки дають. Нічого. Душ є. Плити, пічки є. Додому хочемо. Більше нічого не хочемо. Хоч кажуть, що там уже немає нічого, ми все одно хочемо додому», – наголошує переселенка з Рубіжного Людмила.

На жаль, реалії сьогодення такі, що бажання повернутися в рідні оселі, принаймні найближчим часом, нездійсненні.

«Душа – там. Але пишуть, що пусті квартири заселяють приїжджі росіяни. В квартири проникли і винесли все, що там було. Тому їхати немає куди», – додає переселенка з Сєвєродонецька Наталія.

У гуртожитку проживають і молоді сім’ї з дітками. Зараз для одиноких бабусь вони стали опорою та розрадою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---