Кого називали облюбениками чотириста років тому

Однією із лінгвістичних приваб нашої мови є обширний засяг доброзичливих слів. Їхня тяглість і присутність на Волині у ретроспективі століть засвідчена актовою документацію судових інстанцій другої половини ХVI ‒ першої половини ХVII століть.

Одним із таких милозвучних означень були слова облюбениця/облюбеник.

З огляду на словесні засоби вияву почуттів, симпатичний для дослідників вигляд мають тогочасні дарчі записи. Йдеться про своєрідні шлюбні угоди ХVІ століття. Їх могли укладати і перед одруженням, і після певного часу, який подружжя прожило разом.

У жовтні 1569 року володимирський війт (головний міський урядник) Михайло Дубницький відписав своїй дружині Томилі Попелевичівні маєтки Дубники та Ворчин.Одним із аргументів такого вчинку, за словами чоловіка-благодійника, були доброта, вірність та цнотливість жінки. Останній термін варто інтерпретувати як природну скромність та добре виховання.Читати ще: Штрих до історії волинського повсякдення чотириста років тому

Призабуте й милозвучне слово облюбениця застосовували впродовж ХVІ-ХVІІ століть на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини.Так ідентифікував свою невістку Полагію Хрінницьку шляхтич Тит Хом’як Смордовський у червні 1584 року, коли дарував сину Киндину третину власних маєтків з нагоди одруження молодої пари.Тогочасні хлопці й чоловіки зверталися до своїх обраниць і ніжним «моє серденько». Про це свідчить аматорський малюнок, що його виконав помічник луцького ґродського писаря – підписок – у 1662 році.На ілюстрації зображена закохана пара – підписок та його наречена. Біля обличчя дівчини видніється означений напис. Цікаво, що українські слова прописано літерами латинського алфавіту.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---