Кому потрібні луцькі безхатченки? ВІДЕО

У Луцьку живе близько 90 бездомних. Принаймні, таку кількість нарахували спеціалісти Центру обліку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі. 90 – це удвічі більше, аніж у 2009 році.

…Таких людей хоч і не зовсім коректно, але найчастіше називають «бомжами» (від рос. абревіатури БОМЖ – «без определенного места жительства»). І проблеми у них можуть бути різні. Одні з них – без житла і навіть без паспорта. Інші ж, можуть мати і житло і документи, проте вести жебрацький спосіб життя.
У обох випадках «бомжа» з людини найчастіше робить зловживання алкоголем, - кажуть у Центрі.

Коли говорять про соціальну реабілітацію таких людей, то мають на увазі кілька її етапів. Найперше людині повинні оформити паспорт. Коли людина не має житла, у паспорті роблять про це відмітку. І вже така реєстрація бездомного формально робить з нього повноцінного громадянина, надаючи йому право на охорону здоров’я, офіційне працевлаштування тощо.

До слова, законодавство розрізняє бездомних та безпритульних громадян. Бездомна особа - особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. Безпритульними ж називають тих, хто живе у місці, не призначеному чи не придатному для проживання – на вулиці, в парку, підвалі, під'їзді, на горищі тощо.
«Тобто фактично бездомними є люди, які взагалі не мають місця для проживання, а безпритульними можуть бути люди й які мають житло, але за певних обставин не можуть його використовувати», - пояснює директор Центру обліку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі Віктор Гаврилюк.

«От вигнала там жінка чи мати. Є таке: виганяють батьки дитину старшу вже, сина чи дочку, або з тих чи інших причин. Ну, де вони живуть? В основному у підвалах», - розповідає Гаврилюк.

До центру обліку потрапляють зазвичай завдяки роботі волонтерів. Ці добровольці – це колишні алкозалежні, бездомні, наркомани тощо. Таким людям легше знайти спільну мову із безхатченками та переконати їх у потребі прийняти допомогу.

«Ми, коли приймаємо людину, в нас тут є душова кімнатка. Це перш за все… Адже людина краще сприймає, коли вона помита і сита. Тоді вона і на контакт легше йде. Спочатку помили, є можливість перевдягнути, є столова, вона призначена для наших працівників, але ми їх тут годуємо теж. Це разове харчування. І вже, коли людина сита, з нею можна спілкуватися», - розповідає директор центру.

Хоча, як розповідає Гаврилюк, є люди, які скористалися допомогою Центру, але невдовзі повертаються до жебракування.

- Чи потрібні тобі якісь документи, якась допомога?
- Ну, давайте оформляйте.
- Давай тебе на облік поставлю.
- Ай, не нада мені. Я спішу. Давайте закінчувати.
- Куди ти спішиш?
- В мене бізнес.
- Який?
- Та, от пляшки збираю.
Таким спогадом про розмову із бездомним лучанином поділився директор Центру Віктор Гаврилюк.

Догляд за бездомними: «лепта» міського бюджету

Центр обліку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі працює з вересня 2009 року.
У липні 2009 року Волинський обласний благодійний фонд «Переображення» виграв конкурс соціальних проектів, оголошений Луцькою міською радою. В результаті був створений Центр обліку. Тоді Луцька мерія виділила на його роботу 8 тисяч 743 гривні.
Минулого 2010 року, за словами Віктора Гаврилюка, фінансування міськрада не надавала, хоча домовленість про продовження проекту була.

Проте вже у 2011 році рада виділяє 5 тисяч гривень щомісяця на роботу Центру.

Дружинникам наказано вести бесіди…

Міська рада формально піклується про луцьких бездомних за посередництвом ще однієї своєї служби - муніципальної дружини. У положенні про цей підрозділ мерії йдеться: «метою і завданням працівників дружини є проведення бесід з безпритульними, жебраками, іншими особами, що перебувають у громадських місцях і потребують соціального захисту».

За словами заступника начальника муніципальної дружини Луцька Вадима Міщука, працівники їх служби тільки проводять бесіди із бездомними.
Проте муніципали застерігають, що серед жебраків є не такі вже й знедолені.

«Є такі люди, яких приводять на вулицю, ставлять. І вони так гроші зароблять. І так десь 100 гривень вдень. Але вони не є бездомними», - каже Вадим Міщук.

Важливо нагодувати

Підгодовуванням бездомних у Луцьку займаються дві релігійні організації: Спілка самаритян міста Луцька та церква «Голгофа».
Щовівторка з 14:00 до 16:00 на вулиці Словацького, 29 в наметі «самаритяни» підгодовують бездомних громадян бутербродами з ковбасою, вареними яйцями, помідорами, огірками, гарячим чаєм та бульйоном «з кубиків».
Учасниця Спілки самаритян Наталія Ляшук каже, що в місяць на таке підгодовування іде приблизно одна тисяча гривень. Кожного разу до шатра приходить зазвичай 15-20 людей.
А під мостом, що з’єднує проспект Перемоги та проспект Соборності, о 10:00 щосуботи бездомних годують учасники церкви «Голгофа».
Організатор цієї акції Дмитро Бондарук каже, що туди приходить до 60 осіб. Там їх годують рисом, макаронами, сосисками, чаєм тощо. Представник церкви каже, що часто допомагають й інші люди – теж приносять їжу.
Проте на такі підгодівлі приходять не тільки бездомні, а й просто люди, яким немає що поїсти, не вистачає грошей, але які мають місце для проживання. «Приходять часто люди, які вже на грані бездомності», - каже Дмитро Бондарук.
* * *
Голова Центру обліку Віктор Гаврилюк каже, що на майбутнє фонд «Переображення» планує створити реінтеграційний центр у районі Вересневе, у приміщенні колишньої амбулаторії. «Людина зможе перебувати там певний час на реабілітації. Там буде певний комплекс послуг – медичних, соціальних, юридичних, послуг психолога. Так людям, які знаходитимуться у центрі буде легше реінтегруватися», - каже Віктор Гаврилюк.
Марія ДОМАНСЬКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---