«Краще нагодуйте нужденних»: волинські священники закликають не лишати їжу на могилах

Чи доцільно під час Провідної неділі залишати на могилах рідних продукти (крашанки, паску тощо), адже вони при­ваб­­люють тварин, які певною мірою знеслав­люють поховання?

На таке запитання відповів ієромонах Марк Левків, пишуть у часописі Волинської єпархії ПЦУ.

Як зазначає священник, тут ми маємо справу ще з однією прак­тикою, що своїм корінням сягає дохристиянсь­кого українського минулого, а номіналь­ними православними введена в ранг чи не найважливішого обряду Провідної неділі.

«Коли ми відвідуємо могили рідних наших, несімо туди не їжу й пиття, а наші щирі мо­литви за них. Не потребують вони наших хар­чів, та й, зрештою, немає там наших близь­ких. На цвинтарі є наші спогади, квіти, хрест, могила, а вони – в іншому місці, зов­сім в іншому. Кому ж лишаємо цю їжу, як не звірам? Уявімо, що там робиться після нашого відходу, вночі. Як створюють на місці поховання шабаш дикі тварини, со­баки і птахи. Як вони розтягують цю їжу (зазвичай освячену!) по цвинтарю, гри­зуться за неї. Хіба так ми прагнемо поша­нувати це останнє місце спочинку тіла нашого близького, місце, яке повинне слу­гувати для нас як молитовний куточок за свого переставленого рідного, згадкою про нього, «школою, де мертві вчать живих»? Воно повинне утримуватись у порядку і чистоті, а ми часто не тільки не приберемо його, а ще й своїми діями спричиняємося до його осквернення. А коли маємо ба­жання «нагодувати» померлого, зробити йо­го причетним до святкового столу, то кра­ще приготовлені харчі роздати бідним, нужденним людям, зробити цю добру справу в його пам’ять.

А Провідної неділі всією родиною підімо на цвинтар, до могил своїх рідних, щоб поділитися з ними воскресною радістю та разом зі священиком привітати великоднім при­ві­том. Щоб розділити з ними радість Христового воскре­сіння, засвідчити впев­неність у воскресінні загаль­ному. І не спир­тним, а тихою молитвою пом’янути тих, що перейшли від нас в «інший світ» у надії й очікуванні власного воскресіння», – каже Марк Левків.

Читати ще: У Провідну неділю у Луцьку до кладовища курсуватиме додатковий транспорт

Крім цього зви­чаю, зазначає він, існує цілий комплекс хиб­них практик, пов’язаних із поховальним обрядом, які ве­дуть своє походження із поганського розу­міння смерті та по­той­бічності, з бажання задобрити померлого, щоб не шко­див. А че­рез небажання чи лінивство наших вірних від­сівати «полову від зерна», а то часто і через їх невігластво, ці заблудження існують до цього часу, культивуються і передаються нащадкам «ревнителями минувшини». А часто вис­та­чило б просто задуматися, чи пот­ріб­но так чинити, яка причина цього чи іншого обряду, який зміст виконаної дії – і багато непотрібного, а то і ворожого христи­янському вченню перестало б існувати.

«Наприклад, дуже часто бачимо, коли наші вірні вкладають у труну комплект нового одягу, гроші, інші улюблені речі померлого (останнім часом навіть мобілки) тощо. Хіба ж ми не знаємо, що найкращим одягом душі перед Богом будуть добрі справи її життя і наші молитви за неї, а коли дійсно була б їй потреба в одязі, то чи Господь, Який польові лілії вбирає так, що й Соломон у всій своїй славі не одягався, чи ж не забезпечить одягом вірних своїх? Чи ми думаємо, що одяг, даний нами, лежатиме в труні не­тлінним і чекатиме там другого славного пришестя Господа нашого Ісуса Христа?

Ще більше нерозуміння і подив викликає покладення грошей у домовину. Що там буде купляти? Чи, може, маємо якесь дивне бажання, виховане нашим корумпованим часом, підкупити тими грішми Суддю Праведного, коли Він зі славою прийде судити жи­вих і мертвих? Чи самі відкупляємось пе­ред померлим за нашу нечуйність, наші про­вини перед ним, що скоїли їх за життя його? Непотрібні вони йому! Чи не краще наші провини омити покаянням, добрими спра­вами і молитвою за упокій душі спочи­лого, яка і є виявом любові до нього і нашим бла­ганням перед Богом за прощення гріхів покійного?!» – додає священник.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---