Кров замість ліків: як римляни намагалися вилікувати епілепсію

У Стародавньому Римі загибла кров гладіаторів вважалася засобом від епілепсії. Це лікування застосовували протягом багатьох століть, а після заборони гладіаторських боїв йому знайшли не менш жахливу альтернативу.

Про цю древню практику йдеться у дослідженні Фердинанда Пітера Муга та Акселя Каренберга, повідомляє Кореспондент з посиланням на видання Popular Science.

Людську кров у боротьбі з епілепсією використовували не лише римляни – є свідчення схожих практик у Стародавній Греції, Єгипті та Месопотамії. Проте саме в Римі особливі властивості приписували крові воїнів, які загинули на арені.

Одна з перших відомих письмових згадок про таке «лікування» датується приблизно 40 роком нашої ери. Хворим радили пити ще теплу кров із рани гладіатора. Згодом з’являлися й інші способи її використання – від кількох ложок щодня до вживання безпосередньо після смерті бійця.

Читати ще: Людині уперше вживили мозковий імплант для контролю епілептичних нападів

У VI столітті навіть описували метод, за яким тканину просочували кров’ю гладіатора, спалювали, а отриманий попіл змішували з вином. Тодішні медики стверджували, що кілька таких доз нібито могли позбавити людину нападів.

Історик медицини Фердинанд Пітер Муг пояснює тривалу популярність цього засобу магічним мисленням. Гладіаторів у Римі оточували особливі символи: на ранніх етапах їхня загибель пов’язувалася з релігійними обрядами, а пізніше сама насильницька смерть могла наділяти їхню кров особливою силою в очах людей.

Дослідники також вважають, що віра в ефективність такого «лікування» могла підтримувати природна зміна течії деяких форм епілепсії. Наприклад, певні прояви, що виникають у дитинстві, можуть зникати з віком. Для людей, які не усвідомлювали причин захворювання, це могло здаватися результатом вживання крові.

Коли приблизно в 400 році нашої ери в Римській імперії заборонили гладіаторські бої, лікарям довелося шукати інший спосіб отримання крові для лікування епілепсії. Заміною стала кров злочинців, яких страчували через обезголовлення.

Читати ще: Учені зі США відкрили новий препарат для лікування аутизму

«Кров обезголовлених була кров’ю «благородних» злочинців, і це могло бути важливим під час пошуку заміни крові гладіатора», – зазначив Муг.

Також важливим був спосіб страти. Після обезголовлення кров можна було зібрати безпосередньо з рани. Натомість у випадку повішення для отримання крові довелося б додатково розрізати тіло померлого. Як пояснює дослідник, у багатьох культурах ушкодження трупа вважалося неприйнятним.

Віра в цілющі властивості людської крові зберігалася протягом багатьох століть. Кров страчених далі використовували для лікування епілепсії навіть у пізніші часи, аж до появи протиепілептичних препаратів у XX столітті.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---