«Луцьк неможливо не любити»: відомі лучани – про кохання до рідного міста і найромантичніші локації

Зазвичай у День закоханих ми говоримо про почуття до коханої людини, про любов одне до одного. У Центрі туристичної інформації напередодні свята Валентина вирішили порозмовляти про любов до рідного міста.

Про свої стосунки з Луцьком розповіли керівниця управління туризму та промоції міста Луцької міської ради Катерина Мойсіюк, підприємець, власник закладів «Луцька Венеція» та «Променад» Леонід Баглай і місцева екскурсоводка Наталія Андрейчук.

Зустріч-розмова з ними під назвою «З чого почалося твоє кохання до Луцька?» відбулася 13 лютого в Центрі туристичної інформації. Модерувала захід очільниця центру Анастасія Поліщук.Насамперед Катерина, Наталія та Леонід відповіли на запитання, чому люблять Луцьк.

«Я люблю Луцьк, бо такої кількості хороших, душевних людей я не зустрічав у жодному іншому місті. Я люблю його сповна», – сказав Леонід.«Я люблю Луцьк, бо це мій дім. Я тут народилася, виросла, навчалася. Я тут працюю, закохую в нього гостей. Це моє місто, це мій дім», – наголосила Наталія.

«Я люблю Луцьк, бо його неможливо не любити. Знаєте, є такі слова в Миколи Вороного: «Розлюбити тебе, розлюбити тебе. Та чи ж сонце розлюблюють квіти? Та чи можна примусити серце слабе то, чим б’ється воно, не любити?» Мабуть, такі відчуття, що просто неможливо його не любити», – відповіла Катерина.Читати ще: «Із гордістю кажу, що ми – з Луцька». Обрали вісім нових Почесних амбасадорів міста. Фото

Далі вони поділилися своїми історіями про те, з чого ж, власне, розпочалася їхня любов до рідного міста, коли вони зрозуміли, відчули, що Луцьк із ними назавжди.

Наталія Андрейчук народилася й зростала в Луцьку, тут здобула фах музеєзнавця, історика.«У нас було дуже цікаве навчання, безпосередньо пов'язане з тим, що я зараз роблю. Ми подорожували багатьма містами країни, але, хай де була, я розуміла, що вдома – інші люди, вдома класно і комфортно. Після університету пішла працювати в туристичну компанію. В основному моя робота полягала у тому, щоб супроводжувати екскурсійні групи Україною.

Якось надійшло замовлення: туристи хочуть приїхати в Луцьк і їм потрібно провести екскурсію містом. Керівник – до мене: «Наталко, ти лучанка, ти закінчувала історичний факультет. Будеш проводити екскурсію». Я як відповідальна людина не могла просто поводити туристів містом. Потрібно ж щось цікаве розповідати. І от тоді розпочалося моє пізнання Луцька, закохування в нього. Я зрозуміла, що Луцьк набагато масштабніший і цікавіший. Це аж ніяк не тільки Луцький замок, про який усі знають», – наголосила вона.

Після кількох таких екскурсій Наталія усвідомила, що на своєму місці: «Я зрозуміла, що вдома, а ще зрозуміла, що Луцьк – це моє місто, що мені тут добре, комфортно. Тепер не знаю, як без нього».«Я все життя живу в Луцьку. Я тут народилася. У мене тут мама виросла, як і її мама, і мама моєї бабусі. Тобто я вкорінена в це місто. Але, напевно, зрозуміла, що хочу бути в цьому просторі, коли завершила навчання в університеті. Я закінчила факультет міжнародних відносин за спеціальністю «Країнознавство». Хотіла працювати в туристичній агенції. А чому? Бо страшенно хотіла мати можливість брати участь у рекламних турах і подорожувати світом. Але в мене не вийшло влаштуватися.

Тоді мене забрав до себе тодішній керівник Волинської обласної друкарні Дмитро Головенко. Він сказав мені, що йому потрібен хтось, хто написав би туристичний путівник про Луцьк. Я пішла в бібліотеку, в архів, познайомилася з Вальдемаром Пясецьким, Петром Троневичем, Феодосієм Мандзюком, Тарасом Рабаном. І все. Коли я почала чути від них про Луцьк, стала читати про Луцьк, то зрозуміла: так, я хочу туристичну агенцію, але хочу розказувати світові про Луцьк», – пригадала Катерина Мойсіюк.Згодом вона працевлаштувалася в управління міськради й разом із проведенням різноманітних заходів у місті в ній зростало бажання щось змінювати, вдосконалювати у Луцьку.Леонід зізнався, що в його випадку любов з Луцьком сталася не з першого погляду. Підлітком він мав бажання вирватися з міста, поїхати деінде. Він вступив у львівський виш, але після закінчення навчання відразу не зміг залишитися у Львові, аби викладати в університеті, через брак досвіду. По досвід Леонід повернувся до Луцька.

«Напевно, перші три роки я асоціював себе зі Львовом. Мовляв, тут, у Луцьку, я тимчасово. Але, як часто буває в житті, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. І зі Львова вже не пишуть, не телефонують. І ти потихеньку забуваєшся, а що там, починаєш обростати новими стосунками. Що я зрозумів? Ти притягуєш собі подібне, собі подібних. І коли я почав шукати в нашому маленькому місті культуру, активних людей, то зрозумів, що їх тут насправді значно більше, ніж навіть у тому Львові. Я познайомився з душевними, емпатійними, свідомими людьми. І тоді усвідомив, що тут можна рости. Рости разом із містом», – сказав Леонід Баглай.Любов до Луцька він відкрив якраз у Центрі туристичної інформації, розпочинаючи тут проєкти з прокату туристичного спорядження. Саме в центрі, як зазначив, він почав любити місто. Тут зустрічав людей, зачарованих Луцьком, тут читав книги, путівники про нього, і тут спостерігав крізь вікна за змінами пір року.День закоханих Катерина, Наталія та Леонід порадили провести, наприклад, у «Променаді» в парку, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, на кожному поверсі якого є місце, де можна поцілувалися або освідчитися, або в театрі ляльок. Серед романтичних локацій, які вони ще згадали, – куточки в парку, розташовані віддалік алей, дахи з видом на місто, Гнідавське болото.

Як відзначив Леонід, у «Венеції» в центральному парку закохані зробили 54 успішні пропозиції, а в «Променаді» – три.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---