Луцькі інвестори: Гута Вайнрайх і її перший в Луцьку автосалон

Під час розповідей про історію Луцька ми не завжди достатньо звертаємо увагу на людей, які просто вирішили, що вони хочуть започаткувати якусь справу, збудувати щось, вкласти гроші й запустити якийсь бізнес.

Гута-Есфір Вайнрайх – зовсім невідома сьогодні лучанка. Утім від її справи сьогодні в Луцьку дещо залишилося – і то у самому центрі, на пішохідній вулиці Лесі Українки. Інша річ, якщо скажемо, що Гута-Есфір була дочкою знаменитої родини Кронштейнів і мала ще п'ятьох братів. Частина з них продовжила справу батьків-дідів, була власниками великої кількості будинків, земельних ділянок, підприємств у Луцьку до Другої світової.

Гута, як і інші брати, після смерті матері Рахілі Кронштейн у 1915 році успадкувала значний капітал. Окрім грошей і цінних паперів, їй у спадок перейшов цілий квартал від православного собору до вулиці Кінної (тепер Кривий Вал) вздовж теперішньої вулиці Лесі Українки.

На той момент на ділянці перебувала певна комерційна забудова, але вона була застаріла, дерев’яна і потребувала оновлення. З 1920 року Гута активно взялася інвестувати в нове будівництво.Власниця кварталу і всієї нерухомості на ньому розуміла, що пора оновлювати забудову. Та й міська влада починала кивати в її бік, мовляв, старі будки загрожують суспільній безпеці. Кошти на реконструкцію такої значної ділянки жінка мала.

Читати ще: Інвестори Луцька: династія Рафаловських і їхній лікарський хаб 1920-х

На той час у цьому кварталі були тільки дві муровані споруди: одноповерховий будинок зі споживчими магазинами і рестораном на перетині з вулицею Кінною (Кривий Вал) та приватна єврейська гімназія на перетині з вулицею Бернардинською (Градний узвіз). Між ними було кілька дерев’яних кіосків та два дерев’яні будинки.Спершу Гута вирішила розчистити ділянку і звести два довгі симетричні будинки майже на всю довжину ділянки аж до єврейської гімназії. Також вона хотіла демонтувати старі кіоски й на їх місці встановити нові, до яких не буде претензій з боку технічного відділу магістрату.

Ці довгі будинки були доволі симпатичні, хоч і одноповерхові. З ними Гута довго зволікала і зрештою так нічого й не вирішила – вони залишилися на папері.Оскільки квартал Гути Вайнрайх розташований в центрі міста і є доволі великим, він не міг бути поза увагою інших «гравців» міської забудови. Так, ділянка Вайнрайх була така довга, що загороджувала інших господарів, які мали землю між її ділянкою і Глушцем. Вони також прагнули вести якісь справи і для їхньої успішності хотіли мати вихід на Ягелонську. Наприклад, одним із сусідів Гути був Владислав Людович. У глибині кварталу він відкрив так звану торгову залу, тобто ринок. Міська влада домовилася за оренду 52 метрів смужки землі завширшки 3,75 метра від Ягеллонської до ринку. Правда, було так не більш як два роки, бо зрештою Людович переніс ринок в інше місце.

Читати ще: Луцькі інвестори: спадок родини Глікліхів

Другий епізод був пов’язаний із тим, що у 1925 році розпочалися роботи із будівництва Банку польського на вулиці Бернардинській. Це потягнуло за собою впорядкування і благоустрій усієї вулиці. Цю інвестицію вже мала робити міська влада. Проте сталося так, що ділянка Гути підходила впритул до проїзної частини Бернардинської. Отже, не було можливості влаштувати тротуар від банку до вулиці Ягеллонської. Йшлося про 70 квадратних метрів тротуару. Купити цю землю в Гути місто не могло, тож домовилося з нею про оренду. Так виник тротуар.Цікавим також був конфлікт між власницею кварталу та президентом міста Болеславом Жєлінським. У 1926 році на вулиці Бернардинській під брамою собору навпроти єврейської гімназії відкривали пам’ятник польським воякам, які загинули під Луцьком у бою з більшовиками. Біля гімназії неподалік місця відкриття стояла торгова ятка Гути. Президент міста просив її прибрати з того місця. Гута відмовила і заявила, що пофарбує ятку, щоб вона мала гарніший вигляд. Натомість Жєлінський аргументував, що йому йдеться не тільки про естетичний вигляд вулиці, а й натякав на саму недоречність такого торгу поряд із місцем пам’яті.

У середині 1920-х Гута перебудувала, добудувала або наново звела п'ять кіосків. І продовжувала їх вдосконалювати.Основний її бізнес-інтерес полягав в іншому. Жінка захотіла продавати автомобілі й відкрити перший у Луцьку автосалон. В одному зі своїх приміщень вона розмістила волинське представництво технічно-торгового бюро Autotechnik, яке спеціалізувалося на продажу автомобілів та запчастин. У 1928 році вона подала на затвердження магістрату проєкт гаражів на п'ять боксів із майстернею за проєктом луцького архітектора Францішка Кокеша. Гаражі було зведено в південній частині ділянки.

Читати ще: Луцькі інвестори: друкарня та будинок Шнайдерів

Волинське представництво Autotechnik продавало легкові автомобілі Tatra та Chevrolet, але, ймовірно, асортимент був ширший, адже загалом у міжвоєнний час Луцьком їздив значно розмаїтіший склад популярних тоді марок авто. Це була перша в Луцьку локація, де можна було придбати авто, з гаражами і майстернею поряд. Фактично, можна говорити про перший в Луцьку автосалон. На жаль, про діяльність Autotechnik відомо поки дуже мало.Гута Вайнрайх вочевидь дуже цікавилася автомобільною тематикою. У 1933 році вона запланувала збудувати автобусну станцію на своїй землі. Проєкт такої виконав місцевий архітектор Тадеуш Садковський. Самостійно вирішити збудувати такий об’єкт було неможливо. У ті роки саме розробляли план розбудови Луцька на наступні 30 років. Вочевидь міські урбаністи переконали Гуту-Есфір відмовитися від плану звести автостанцію в цьому місці, адже її розташування у такій житлово-комерційній зоні з неможливістю збудувати ширшу дорогу для автобусів було недоречним. Відповідно до цього плану, який був готовий у 1937 році, автостанція мала бути в районі сучасної вулиці Кондзелевича – біля перетину наявних і проєктованих тоді магістралей.

Біля згаданих гаражів розташовувався ще один давній будинок, який Гута суттєво реконструювала. У ньому розмістилася Державна друкарня з офісними і всіма необхідними технічними приміщеннями й друкарськими верстатами. Друкарня випускала багато різноманітної продукції: листівки, оголошення, газети, книжки, брошури тощо. У будівлях поряд розташовувалася й редакція газети Życie Wołynia (Життя Волині), яка виходила великими тиражами.Сусіднє приміщення займав луцький відділ Державного управління праці і піклування про біженців. Трохи далі – фотосалон.

У будівлях Гути Вайнрайх розташовувалася й низка гастрономічних закладів. Так, доволі популярними в Луцьку були цукерні Петра Нажимського та Романа Урбанського. Тут також були ресторан «Хризантема», кав’ярня Цеховського та кав’ярня Kolonja Рогульського.

Зі знаних марок у Гути орендували приміщення під фірмовий магазин американського світового лідера з виробництва швейних машинок Singer. Швейна справа була доволі розповсюдженою, а Singer була монополістом. Навіть зараз у багатьох волинян позалишалися якщо не машинки, то принаймні підставки під машинки Singer.

Крім того, приміщення орендували жіночий салон моди й пошиття одягу Й. Вайнштейна, галантерейний магазин Надії Дьяновської, майстерня щіток і пензлів власного виробництва Г. Мілмана, журнальний і тютюновий кіоск Піновського тощо.

У другій половині 1930-х єврейська гімназія переїхала в інше приміщення. На той час клаптик землі з будівлею колишньої гімназії та цукерні Гута переписала на свою дочку Ребеку-Раїсу Шаффер. Та планувала реконструювати стару будівлю і добудувати ще два поверхи. По проєкт звернулася вона до колишнього міністра УНР Пилипа Пилипчука, який у міжвоєнному Луцьку працював архітектором. Той виконав проєкт масштабної перебудови. Перший поверх було реконструйовано у 1936 році. Два верхні власниця чомусь так і не збудувала.А тим часом у кондитера Романа Урбанського справи пішли значно краще і він перемістився трохи вище вулицею, зайнявши частину колишньої гімназії. Там наприкінці 1936 року він відкрив цукерню Italia. На місці, де зараз сквер біля соборної брами, було запроєктовано широку терасу для цукерні.Значно успішніше просувалася справа з ідеєю будівництва двох інших багатоповерхових будинків для комерції та житла на ділянці Гути. Шматок землі біля відданого дочці жінка продала лікарю Мордуху Епштейну. За проєктом архітектора Станіслава Васа 1937 року він звів модерністський триповерховий будинок з терасою на даху, який зберігся до нашого часу.

Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції

Біля нього Гута, невтомна дочка Кронштейнів, вділила ще шмат землі своєму сину Якубу Вайнрайху, який працював інженером у Варшаві. За проєктом Казимира Школьницького на цій ділянці збудували триповерховий будинок. Він також зберігся до нашого часу.

Доля Гути Вайнрайх під час війни невідома. Її будинки націоналізувала радянська влада. Згодом у 1970-х роках на місці колишньої гімназії і цукерні звели будинок з гастрономом на першому поверсі. Гаражі не дожили до нашого часу. Майже на їхньому місці вже у 1980-х звели будівлю зв’язку з низкою магазинів. Ця частина видовжена вздовж вулиці Лесі Українки, як і ряди Гути Вайнрайх свого часу, успадковані від її матері Рахілі Кронштейн.Зберігся будинок колишньої державної друкарні та два житлові будинки на Лесі Українки.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---