«Мама, я так постарів. Купи мені крем від зморшок»: переселенка, яка живе на Волині, три роки чекала сина з полону

Три роки й сім днів чекала родина з російського полону Олександра Трощинського, бійця 36 окремої бригади морської піхоти. До повномасштабної війни його сім’я проживала на Луганщині.

Нині мама 23-річного бійця Оксана Кирпа з меншими сином і донькою мешкають у селищі Благодатне на Волині. Суспільному жінка розповіла про першу зустріч з сином після звільнення з полону.

«Жила тільки зустріччю з ним. Я його так обійняла, він – худесенький, високий, 178 см, але важить 63 кг. Дуже змінився. Але не плакав, – каже мама Оксана Кирпа. – Я весь час думала, яка то буде наша зустріч. Перший рік думала знепритомнію. Другий рік, що буду падати на коліно перед ним і плакати. А це, мабуть, настав час, що змогла себе стримати уже, щоб не було цих всіх крайностей».

Її сина Олександра звільнили під час обміну 19 квітня, зараз він перебуває на реабілітації. Їздила до нього на кілька днів з його сестрою і братом.

Читати ще: Зі сльозами радості під дощем: Луцьк зустрів визволеного з полону Віктора Мальчевського

«Каже: «Мама, я так постарів. Купи мені крем від зморшок». Кажу: «Синочку, та я тобі все, що хочеш, куплю». Ми в неділю приїхали до нього. Дозволили в місто вийти. І я так взяла його під руку, ідемо. А він каже: «Мама, відпусти мене. Мені тяжко йти. В мене сил нема». Розповідав, що дуже били їх і собак натравлювали. Імітація розстрілу була», – говорить жінка.Її син Олександр Трощинський народився 6 грудня 2001 року. Навчався на матроса-моториста у Херсонському морському ліцеї. Після закінчення навчання – строкова служба у 36-й бригаді морської піхоти, з якою підписав контракт 9 листопада 2021 року.За словами мами, у полон її син потрапив 12 квітня 2022 року. Тоді разом з побратимами у складі 36 бригади морської піхоти боронив Маріуполь. Про те, що син у полоні, довідалися від його дівчини. З полону від сина отримала єдиного листа.

«На заводі Ілліча вони були в повному оточенні, без боєкомплектів, їжі, води. Хлопців багато, дівчат поранених. Він набрав свою дівчину з чужого телефона і сказав: «Я не знаю, що буде з нами. Чи ми загинемо, чи в полон потрапимо, але в полон ми здаватися не хочемо». Кожен з них не хотів в полон потрапляти, бо зрозуміло, що таке полон», – розповідає Оксана Кирпа.Рідні Олександра до повномасштабної війни жили на Луганщині. Спершу евакуювалися на Миколаївщину, потім жили у Трускавці Львівської області. Зараз мешкають у Нововолинській громаді.

Читати ще: «Нарешті дочекався цього моменту»: в Луцьку зустріли звільненого з полону Юрія Царіцина. Фото

«Я почала зарядку робити, займатися спортом, приймати холодний душ, обливатися. Тому що повертаються хлопці й кажуть, що вода холодна в полоні. Я з кінця 2022 року м’ясо перестала їсти. Так якось посту дотримувалася, а потім за компанією разом з сином, якому у полоні м’яса теж не давали», – зізнається жінка.

У селищі Благодатне мама Оксана придбала квартиру і чекає сина після реабілітації.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---