Музей іграшок та семінар від гуру дошкільної освіти: як у ВНУ стартував тиждень педагогічного факультету

У неділю, 27 вересня, в Україні відзначали День дошкілля. Із цієї нагоди у понеділок працівники кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти у рамках тижня факультету педагогічної освіти та соціальної роботи, що його проводять у ВНУ імені Лесі Українки, підготували для колег вельми приємний сюрприз. Адже запросили у гості відому дослідницю проблем дошкільної освіти, лінгводидакта, головну наукову співробітницю лабораторії дошкільної освіти та виховання Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, доктора педагогічних наук Наталію Гавриш.

«За її підручниками навчаються і ще навчатимуться багато поколінь педагогів. Це людина, яка все своє життя присвятила дошкільній освіті», – представляючи гостю, зазначив декан факультету педагогічної освіти та соціальної роботи, кандидат педагогічних наук Володимир Антонюк.Головною темою семінару стала сучасна дошкільна освіта в контексті сталого розвитку. І викладачі факультету, і запрошені працівники закладів дошкільної освіти, і студенти з неабиякою цікавістю слухали лекцію науковиці, нотували найголовніші тези, аби потім застосувати здобуті знання у роботі.«Це надзвичайно важливий напрямок у сучасній освіті, у житті суспільства, – наголосила пані Наталія. – Ми маємо поглянути на сучасний освітній процес в контексті сталого розвитку і в контексті сучасних освітніх парадигм, які маємо у світовому просторі і які нам надзвичайно важливо знати для того, щоб усвідомлювати, що і яким чином працює, що ми маємо залишити у своїх дошкільних закладах, а що треба змінити».Вона також зазначила, що головна помилка вихователя у сучасному освітньому процесі – в центрації себе. «У сучасному освітньому процесі ми маємо орієнтуватися не на вчора й навіть не на сьогодні, а на завтра, – додала педагог. – У нас виходить так, що освіта наша педагогічна з минулого, працюємо ми в сучасному, а діти наші – з майбутнього. Тобто сходяться три часові моменти. І ми маємо навчитися працювати таким чином, щоб допомогти дітям бути правильно вихованими не для сучасного середовища, а для успішного майбутнього».Із її слів, сучасне суспільство вже визначило найважливіші компетентності, що будуть затребувані в майбутньому. І їх треба формувати в процесі освіти у дошкільному закладі. Це комунікація, колаборація, або вміння працювати поряд з іншими, креативність та критичне мислення.

Під час лекції, помітивши, що слухачі дещо втомилися, пані Наталія запропонувала всім виконати нейродинамічну вправу. Зробити це доволі просто: у певній послідовності та з певним ритмом усім разом потупати ногами та поплескати руками. Ми перевірили на собі: цей метод направду працює, коли треба зменшити втому та сконцентрувати увагу.«Для мене дуже важливий діалог з аудиторією, тому такі вправи часто практикую, – пояснила Наталія Гавриш. – Сьогодні направду була приємно вражена, наскільки сприйнятливими були слухачі, як вони відгукнулися, усі як один вписалися в ритм. А це свідчить про те, що люди чують одне одного, налаштовані на спільну діяльність і є командою».

Варто додати, що тема освіти для сталого розвитку дошкільнят є відносно новою. Цей напрям роботи впроваджують з 2015 року.«П’ять років – то досить невеликий термін, однак уже майже п’ять тисяч педагогів України пройшли навчання, багато садочків працюють за цими матеріалами, за цим курсом, – розповіла пані Наталія. – Я вважаю, що цим напрямом треба йти не тільки тому, що це одне з глобальних завдань нашої країни, а й тому, що це та історія, в якій не можна сказати «Моя хата скраю». Це стосується абсолютно кожного, бо це – наше з вами майбутнє».«Я не хочу сказати, що за радянських часів була погана педагогіка. Ні. Вона була педагогікою свого часу. А сьогодні все має змінитися. Тому важливо опанувати, осмислити сучасні парадигми освіти, зрозуміти, де ти, – додала науковиця. – Об’єктивістська парадигма застаріла, від неї в більшості країн світу відмовляються. А у нас вона застрягла, ми дуже складно від неї відходимо. І на мою думку, це не так мінус вихователів, як мінус в управлінській системі, яка не дає педагогу працювати по-іншому. Але якщо ми разом візьмемося й будемо опановувати інноваційні моделі, виграють наші діти й виграємо ми».

З її слів, багато залежить і від керівництва дошкільного закладу, наскільки воно дозволяє вихователю бути самим собою і, відповідно, створювати такі умови для дітей.Наталія Гавриш приїхала до Луцька із особливим подарунком – привезла ляльку для поповнення колекції музею іграшок, що його організували на факультеті.

«Цю ляльку я придбала на одному з фестивалів у Донецьку, – розповіла вона. – І коли в 2015 році через воєнні дії довелося переїжджати з Донецька до Києва, чимало речей залишилося там. А от ця лялька помандрувала зі мною. Тепер же хай поживе у Луцьку».«Ідея створити музей іграшок виникла спонтанно, – зізнався завідувач кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, доктор педагогічних наук, професор Олександр Семенов. – Ми хотіли втілити ідею, яка була б елементом такого собі освітнього середовища для майбутніх вихователів. Насправді є дуже глибинні особливості розвитку психіки людини, що закладаються в ранньому дитинстві, в тому числі й за посередництвом іграшки».

Він також зауважив, що ідея полягала не в тому, щоби атмосферно зробити таку аудиторію, де майбутні вихователі сиділи б серед іграшок, а щоб це були речі, які спонукають аналітично мислити.«Ми навчальний заклад четвертого рівня акредитації. Наше завдання – це передусім дослідження. Сподіваємося, що наша молодь зробить певні відкриття в цьому напрямку», – зауважив професор.«Дуже люблю все, що пов’язано з ігровою діяльністю. Я вже давно працюю у системі дитячого оздоровлення та відпочинку. Іграшка – один з елементів, без якого ця система не може існувати, – додав заступник декана з інноваційно-грантової міжнародної співпраці факультету педагогічної освіти та соціальної роботи, асистент кафедри соціальної роботи та педагогіки вищої школи Андрій Здіховський, якого тут вже нарекли хранителем музею іграшок. – Мені імпонувала ідея Олександра Сергійовича, тож разом узялися її втілювати. Працювали самі і молотком, і ганчіркою, приносили з дому іграшки».

Хоча, кажуть викладачі, на кафедру телефонували й зовсім чужі люди, дізнавшись про створення музею із соцмереж. «Хай моя іграшка ще у вас поживе», – казав багато хто.

У планах – проводити тимчасові тематичні виставки: ялинкових іграшок, різдвяних, великодніх тощо.Третьокурсниці Олена Малишевська та Галина Кратко цього дня створювали виставку бізібордів та лепбуків, ортопедичних килимків з підручних матеріалів, наприклад – із пластикових кришечок.

«Окрім того, що вивчали теорію, ми ще й створювали різні дидактичні посібники, які стануть у пригоді в педагогічній дошкільній діяльності, до того ж, на карантині для цього було достатньо часу, – розповіла Олена. – Ми застосовували їх у роботі з дітками й навіть проводили онлайн-уроки. До речі, моя чотирирічна сестричка залюбки грається з бізібордом, який я виготовила сама».Також цього дня активні та небайдужі студенти влаштували на факультеті благодійний ярмарок, пропонуючи гостям купити приготовані власноруч смаколики, аби зібрати гроші для однокурсниці, яка потрапила у важку життєву ситуацію.А загалом, як зізналися і студенти, і гості, і викладачі, день видався мегацікавим та меганасиченим, сповненим позитивними емоціями та новими відкриттями.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---