Ми раді, що прибули на Волинь, але душа – вдома, – переселенка з Донеччини

«Що ми пережили? Не можу передати. Думаю, люди це все розуміють», – розповідає Зоя Музика.

Жінка приїхала на Волинь із Золотого Колодязя Донецької області. Це село розташоване неподалік Краматорська, де жінка й сіла на евакуаційний потяг, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Як пригадує, у Краматорську на поїзд людей направляли волонтери. Перевагу надавали людям із дітьми, старшим особам і людям з інвалідністю.

«Як їхали, то бачили, де були бої, бачили руйнування. Всі вивіски зняті, всі зафарбовані. Ми навіть не знали, якими населеними пунктами їхали. Приїхали вночі. Донька та ще одна жінка підготували все. Вони прийшли раніше, прибрали все, поставили ліжка. Люди знали, що ми їдемо, і принесли все необхідне. Як переночували, на другий день нам усе приносили, привозили…

Це добрі, щирі люди. Ми раді, що до них потрапили. Вдячні всім, хто нам допомагав і до цих пір допомагає», – зазначає Зоя Олександрівна.

Вона облаштувалася в селі Скобелка Луцького району.

Переселенка пригадує ранок 24 лютого: «Це було близько шостої ранку. Ми рано встаємо. Я готувала їсти. Сиділа чистила картопельку. І тут майже поряд вибух. Ми не могли зрозуміти, що це таке: рано-вранці вибух? Десь через дві-три хвилини знову такий самий вибух. Я вийшла на вулицю. Ніде нічого. Тихо. А потім донька, яка працювала сторожем у сільській раді, подзвонила мені і сказала, аби я прийшла. Раніше в нас літали реактивні літаки. Вони високо літали. І тут, коли я йшла, бачу, що летять два літаки один за одним, низько, а потім піднялися і розділилися: перший – в один бік, другий – в інший. Тільки-но я дійшла до доньки, дивимося: ніби трасувальні кулі з вогниками, як у фільмах показують. Прийшли додому. Я включила телевізор: оголосили війну. Все».Читати ще: «У нашому селі нема тривог. Ми чули, коли летіло дуже низько». На Волині знайшли прихисток сестри з Донеччини

Зоя Музика не могла повірити, що в Україні розпочалася повномасштабна війна.

«Я не можу пояснити, що я пережила. Шок. У голові – кисіль. Навіть думати не могла… Я ніколи не думала, що розпочнеться така війна. У голові навіть такої думки не було. Хоч і зарання говорили про це, але ми не вірили», – говорить жінка.

Запевняє, навіть не думала нікуди виїжджати, але на цьому наполягли рідні. Вони попередили, що о шостій ранку заїдуть по неї і відвезуть до Краматорська на потяг.

«Дочка дзвонить: «Якщо ти не приїдеш, то я приїду. Якщо ти себе не жалієш, пожалій дітей, нас пожалій». Я сказала, що все одно нікуди не поїду. Потім зять каже: «Даю вам ніч на збори. О шостій ранку заїжджаю – і на потяг до Краматорська». Я не збиралася. Вранці встала, а він дзвонить: «Ви готові?» Кажу: «Готова». Взяла щось у руки, вкинула в сумку… Як приїхали, нас відразу направили туди, де можна було взяти якісь речі. Також була гуманітарна допомога звідусіль», – розказує переселенка.

Читати ще: Впізнала свій будинок на відео з TikTok кадирівців. Історія жінки, яка втекла до Луцька з Рубіжного

Жінка зізнається: «Ми раді, що сюди прибули, але душа – вдома… Дочка зараз удома. Поїхала, аби переслати нам звідтіля речі. Каже, що літають туди-сюди і ракети, і все. Люди відразу падають на землю… Біля нас близько Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Покровськ, Бахмут… Це все бомбиться. Туди прилітають ракети. Надіємося, що, може, все закінчиться скоро і ми поїдемо додому. Дуже надіємося».

Однак поки що повернутися до рідного села Зоя Музика не має змоги. Мешканців Донецької області попереджають про складну зиму й закликають евакуйовуватися. Жінка додає: невідомо, чи в рідному селі цієї зими будуть світло та опалення.

«Дуже чекаємо перемогу. Думаю, ми в будь-якому випадку переможемо… Дуже хочу, щоб люди, діти не чули цього виття, вибухів снарядів», – наголошує Зоя Олександрівна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---