На свято повернувся в домовині: Рожищенська громада попрощалася з Героєм Михайлом Бенем

Довгою та болісною була дорога додому для Михайла Прокоповича Беня з села Навіз Луцького району. Багато місяців рідні чекали бодай якоїсь звістки з фронту. Сподівалися на диво, але отримали найстрашніше повідомлення – їхній чоловік, батько та дідусь загинув на Донеччині.

Про це повідомили в Рожищенській міській раді.

55-річного Михайла Беня понад десять місяців вважали безвісти зниклим. Лише нещодавно стало відомо: він загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області.

У рідному селі Михайла знали як щиру й добру людину. Завідувачка клубу місцевого будинку культури Тамара Клімович розповіла, що загиблий мав музичну освіту, грав на трубі й разом із однодумцями часто тішив односельців музикою та піснею – і в будні, і в свята. Колядки, весільні співи чи просто вечірні зібрання – де линула музика, там був Прокопович, там завжди було затишно.

У Навозі він народився й виріс, тут одружився односельчанкою Галиною та збудував власну хату. Разом з дружиною виховали двійко дітей – доньку Олену та сина Якова. Бог подарував йому ще й трьох онуків, яких він любив понад усе. Малеча обожнювала слухати його оповідки та проводити час поруч із дідусем.

Але саме в час, коли мав би тішитися родинним теплом і заслуженим спокоєм, Михайлове життя круто змінила війна. Його мобілізували на Великодні свята. І сьогодні, через довгі місяці, він повернувся додому – у день свята Різдва Пресвятої Богородиці. Повернувся вже в домовині.

8 вересня Рожищенська громада зібралася, аби провести воїна в останню путь. Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відслужили панахиду.

«Життя наших воїнів – безцінне. Для нас це приклад і жертва. А для ворога – лише ціна кулі... Пам'ятаймо Героїв!» – у щирій промові, звертаючись до присутніх, підкреслив настоятель храму Архістратига Михаїла отець Микола Царик.

Сотні людей вийшли на вулиці, аби віддати шану Герою. Від Сокола до Навоза дорогу встелили живими квітами. У Соколі простягнули 34-метровий державний прапор, а обабіч шляху люди стояли з синьо-жовтими стягами, схиляючи голови перед тим, хто віддав життя за Україну.

«Він був людиною, про яку ніхто не скаже погано. Прокопович заслужив на добру пам’ять, бо все життя працював і жив для людей», – згадують односельці.

Під звуки траурного маршу воїна провели до місця вічного спочинку. Пролунав військовий салют. Побратими схилили коліна, а дружині Михайла вручили Державний прапор України – символ того, що він загинув за свободу рідної землі.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна і світла пам’ять Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---