На Волині попрощалися із 36-річним воїном Артемом Ротмістренком
У Підгайцях в останню путь 20 вересня провели захисника України Артема Ротмістренка.
Про це повідомили у Підгайцівській громаді.
«Обабіч дороги до батьківської хати у селі Підгайці місцеві мешканці утворили живий ланцюг, стоячи на колінах, з державними прапорами та квітами зустрічали нашого захисника як справжнього Героя України.
На подвір’ї батьківської хати священнослужителі, родина, місцеві мешканці, побратими та представники місцевої влади розпочали спільну молитву за душу загиблого воїна.
З фото на присутніх дивився усміхнений, молодий, щирий та добрий Артем, а на рушнику хлопці тримали перев’язаний чорними стрічками весільний коровай.
Війна забирає найкращих, найвідважніших – цвіт нашої нації.
Вінки, всипана квітами дорога та тужлива мелодія духового оркестру – так траурною ходою проводжали захисника до Свято-Михайлівського храму у Підгайцях, де відспівали бійця.
Спільною молитвою, зі сльозами на очах та невимовною тугою на обличчях прощалися земляки, згорьована мати та брат з військовослужбовцем.
Настоятель місцевого храму о. Іван розповів, що особисто знав Артема, адже він відвідував Свято-Михайлівську церкву: «Як і кожна людина він хотів жити і повернутись живим до мами, але загинув за кожного з нас, за усіх близьких. Всечесні отці, родина, побратими, браття та сестри, подивіться на жовто-блакитний стяг, там цитата: «Немає більше від тої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».
Плачуть небеса не тільки у Підгайцях, ціла Україна плаче, бо в кожному місці є мати, жінка, яка зустрічає чоловіка чи сина в домовині. Вже 8 років ці молоді юнаки, не встигнувши влаштувати життя, гинуть, захищаючи рідну Україну.
Артем був скромною людиною, але з чоловічим стержнем. Він міг поїхати закордон, відкосити, але не так матір виховала сина, який прийняв рішення захищати Батьківщину, і робив це у декілька ротацій.
Дякуємо за твій подвиг, що захистив. Спочивай з миром...»
Поховали захисника на місцевому кладовищі у Підгайцях, де раз у раз звідусіль лунали слова: «Слава Герою! Слава Україні!»
Ротмістренко Артем Володимирович народився 4 травня 1986 року у Харкові. Закінчив місцеву школу № 140. Артем отримав вищу освіту в галузі комп’ютерних наук та інформаційних технологій на базі НТУ «Харківський політехнічний інститут».
Працював програмістом за контрактом. З серпня 2015 року був мобілізований в АТО, де проходив службу до жовтня 2016. Двічі був нагороджений медалями: «За оборону промзони «Авдіївка» та «122 Окремий Аеромобільний Батальйон».
У листопаді 2017 переїхав із сім’єю – мамою та старшим братом – у Підгайці. Тут хлопець відвідував місцевий Свято-Михайлівський храм та настоятеля, військового капелана отця Івана, якого обрав собі за духовного наставника.
Зі слів матері, Артем був довгожданою дитиною, адже різниця у віці з старшим братом у них 11 років. У дитинстві займався карате, писав вірші, був добрим, любив фантазувати.
Ротмістренко Артем був мобілізований 21 березня 2022 року Луцьким РТЦК та СП Волинської області.
13 вересня в результаті мінометного обстрілу противника у бою за Батьківщину в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області Артем отримав важкі поранення.
14 вересня 2022 р. воїн помер під час евакуації під час надання медичної допомоги. Як повідомили військові, солдат виявив стійкість та мужність.
Хлопець не був одружений, у нього лишилася мати та старший брат», – йдеться у дописі.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття родині загиблого Героя. Вічна пам’ять і честь!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це повідомили у Підгайцівській громаді.
«Обабіч дороги до батьківської хати у селі Підгайці місцеві мешканці утворили живий ланцюг, стоячи на колінах, з державними прапорами та квітами зустрічали нашого захисника як справжнього Героя України.
На подвір’ї батьківської хати священнослужителі, родина, місцеві мешканці, побратими та представники місцевої влади розпочали спільну молитву за душу загиблого воїна.
З фото на присутніх дивився усміхнений, молодий, щирий та добрий Артем, а на рушнику хлопці тримали перев’язаний чорними стрічками весільний коровай.
Війна забирає найкращих, найвідважніших – цвіт нашої нації.
Настоятель місцевого храму о. Іван розповів, що особисто знав Артема, адже він відвідував Свято-Михайлівську церкву: «Як і кожна людина він хотів жити і повернутись живим до мами, але загинув за кожного з нас, за усіх близьких. Всечесні отці, родина, побратими, браття та сестри, подивіться на жовто-блакитний стяг, там цитата: «Немає більше від тої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».
Плачуть небеса не тільки у Підгайцях, ціла Україна плаче, бо в кожному місці є мати, жінка, яка зустрічає чоловіка чи сина в домовині. Вже 8 років ці молоді юнаки, не встигнувши влаштувати життя, гинуть, захищаючи рідну Україну.
Артем був скромною людиною, але з чоловічим стержнем. Він міг поїхати закордон, відкосити, але не так матір виховала сина, який прийняв рішення захищати Батьківщину, і робив це у декілька ротацій.
Дякуємо за твій подвиг, що захистив. Спочивай з миром...»
Поховали захисника на місцевому кладовищі у Підгайцях, де раз у раз звідусіль лунали слова: «Слава Герою! Слава Україні!»
Ротмістренко Артем Володимирович народився 4 травня 1986 року у Харкові. Закінчив місцеву школу № 140. Артем отримав вищу освіту в галузі комп’ютерних наук та інформаційних технологій на базі НТУ «Харківський політехнічний інститут».
Працював програмістом за контрактом. З серпня 2015 року був мобілізований в АТО, де проходив службу до жовтня 2016. Двічі був нагороджений медалями: «За оборону промзони «Авдіївка» та «122 Окремий Аеромобільний Батальйон».
У листопаді 2017 переїхав із сім’єю – мамою та старшим братом – у Підгайці. Тут хлопець відвідував місцевий Свято-Михайлівський храм та настоятеля, військового капелана отця Івана, якого обрав собі за духовного наставника.
Зі слів матері, Артем був довгожданою дитиною, адже різниця у віці з старшим братом у них 11 років. У дитинстві займався карате, писав вірші, був добрим, любив фантазувати.
Ротмістренко Артем був мобілізований 21 березня 2022 року Луцьким РТЦК та СП Волинської області.
13 вересня в результаті мінометного обстрілу противника у бою за Батьківщину в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області Артем отримав важкі поранення.
14 вересня 2022 р. воїн помер під час евакуації під час надання медичної допомоги. Як повідомили військові, солдат виявив стійкість та мужність.
Хлопець не був одружений, у нього лишилася мати та старший брат», – йдеться у дописі.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття родині загиблого Героя. Вічна пам’ять і честь!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.