На Волині в останню дорогу провели 35-річного воїна Олександра Ластенка
17 січня Володимирська громада проводжала в останню земну дорогу свого Захисника, 35-річного солдата Олександра Ластенка.
Скорботний кортеж із тілом військовослужбовця, який прибув до Дому Євангелія, зустріли з почестями усі, хто прийшов віддати останню шану воїну – його рідні, віруючі браття і сестри, друзі, побратими, міський голова Ігор Пальонка, небайдужі містяни.
35-річний солдат Олександр Ластенко помер 9 січня на Дніпропетровщині через важку хворобу, на місці несення служби.
Як розповів його батько Руслан, згадуючи про сина, Олександр міг не йти до війська, оформити догляд за хворою бабусею, яка його ростила. Однак, коли йому вручили повістку, у серпні 2024 року, прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Він знайшов себе у війську, був щасливий від того, що став корисним своїй державі і народу. І навіть, коли потрібно було лягти в лікарню, жертвуючи своїм здоров’ям, продовжував нести службу. Коли їхній підрозділ відвідав Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, він особисто подякував Олександру за вірну службу і якісне виконання поставлених завдань.
З найрідніших у військовослужбовця залишилась рідна донька, батько та бабуся, яка через хворобу майже не ходить, проте знайшла в собі сили вийти на ґанок, щоб востаннє попрощатись зі своїм дорогим онуком.
Поховали бійця з усіма військовими почестями, під звуки військового оркестру, на Алеї Героїв Федорівського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна пам’ять і слава Герою!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Скорботний кортеж із тілом військовослужбовця, який прибув до Дому Євангелія, зустріли з почестями усі, хто прийшов віддати останню шану воїну – його рідні, віруючі браття і сестри, друзі, побратими, міський голова Ігор Пальонка, небайдужі містяни.
35-річний солдат Олександр Ластенко помер 9 січня на Дніпропетровщині через важку хворобу, на місці несення служби.
Як розповів його батько Руслан, згадуючи про сина, Олександр міг не йти до війська, оформити догляд за хворою бабусею, яка його ростила. Однак, коли йому вручили повістку, у серпні 2024 року, прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Він знайшов себе у війську, був щасливий від того, що став корисним своїй державі і народу. І навіть, коли потрібно було лягти в лікарню, жертвуючи своїм здоров’ям, продовжував нести службу. Коли їхній підрозділ відвідав Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, він особисто подякував Олександру за вірну службу і якісне виконання поставлених завдань.
З найрідніших у військовослужбовця залишилась рідна донька, батько та бабуся, яка через хворобу майже не ходить, проте знайшла в собі сили вийти на ґанок, щоб востаннє попрощатись зі своїм дорогим онуком.
Поховали бійця з усіма військовими почестями, під звуки військового оркестру, на Алеї Героїв Федорівського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна пам’ять і слава Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.