«Нас врятувала дідова груша, посаджена у 1936-му»: сім’ю ірпінчанки, в подвір’я якої влучив снаряд, прихистили в Ківерцях
«Просто в подвір’я влетів снаряд від «Граду». Розбило дідову грушу… Від осколків посипалися вікна. Великі осколки стирчали в стінах, у стелі», – пригадує Наталія Ружинська.
Вона – кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки Державного податкового університету в Ірпені на Київщині. Після ворожого удару по домівці змушена була разом із родиною швидко утікати на Волинь.
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Життя в нашому місті було спокійне. Місто забудовувалося і квартирами, і двоповерховими будиночками. Середній вік забудови нашого міста – 35 років. У нас були дуже гарні парки, інфраструктура. У нас сміялися діти, мами гуляли з візочками. Ми всі були наче дружна сім’я. Діти ходили до шкіл, відвідували садочки. Студенти навчалися. Все було добре. Незрозуміло, чому так сталося… В один момент трапилося те, про що нас попереджали в новинах, але в що ніхто не вірив. Ніхто не міг повірити, що таке могло би статися в нашому сторіччі», – говорить Наталія Ружинська.
Війна її застала в рідному Ірпені – вона прокинулася від звуків винищувачів. Неподалік розташований аеродром у Гостомелі, тож до звуків тамтешніх літаків у місті звикли. Однак 24 лютого ірпінчани почули ворожу авіацію.«До такої ситуації жодна людина не може бути підготовлена. Не знаєш, що робити: чи хапати речі, чи дивитися в небо, чи здіймати руки до Бога і молити про життя... Протягом перших днів ще було не так страшно. Винищувачі літали, ми чули вибухи, але вони були досить далеко. Потім коли побачили за вікном страшні пожежі, сильний дим, зрозуміли, що бомблять аеродром, не знали, куди тікати. Пізніше зрозуміли, що працює ППО, почали спускатися в підвал. Майже весь день сиділи в підвалі. Лише на вечір було полегшення, могли видихнути.
Поки були світло, вода, газ, то було нормально. Ми ще якось виживали… Страшне почалося в березні. Просто в подвір’я влетів снаряд, мабуть, від «Граду». Було розбито дідову грушу, посаджену в 1936 році. Мабуть, то велике провидіння, що вона нас врятувала. Від осколків посипалися вікна. Великі осколки, близько восьми-десяти сантиметрів, стирчали в стінах, у стелі. Стіни навіть де-не-де попробивало. У сусідів – величезна дірка в стіні…
Рятувалися як могли. Сиділи в підвалі. Коли було трохи легше, визирали навколо, дивилися, чи є хтось живий», – розказує Наталія Ружинська.
Читати ще: «Нам сказали: ви піти можете, але ми можемо вас розстріляти», – у Луцьку працює лікарка з Маріуполя
Дуже страшно стало після 8 березня – винищувачі пролітали безпосередньо над будинками, скидали бомби, зокрема, на старий завод.
«У нашому районі поруч немає військової інфраструктури. Найближча така інфраструктура – аеродром у Гостомелі, він за 15 кілометрів. У нас спальний район, мирний квартал біля податкового університету, де живуть звичайні люди, де є тільки магазини, лікарня… Отак нівечити наше молоде місто…
Терпіти було несила. Ми трималися як могли… Душею ми досі вдома, однак мусили їхати», – не стримує сльози жінка.
Її родині вдалося виїхати завдяки волонтерам. Спершу дісталися Києва, а потім поїхали до знайомих в Івано-Франківськ. Однак там родина не змогла винайняти житло. На прохання про допомогу відгукнулися студентки Наталії родом із Волинської області. Завдяки ним вдалося налагодити контакт із працівницею міськради з Ківерців.
Читати ще: «Тепер там руїни і чорнота», – мешканка Бородянки мусила втікати від війни до Луцька
«Ми не вагалися. Наші речі – сумка з документами. Все. Голі, босі, без нічого. Приїхали сюди. У Ківерцях добрі люди нам дали будинок», – продовжує Наталія Ружинська.
Додає: усе, що зараз потрібно, – це мир та спокій. Нині ж душа болить за двома собаками та кицькою, яких родина залишила в Ірпені.
«Коли ми сиділи в підвалі, думали: за що? Ми не бажали нікому зла, ми ні з ким не воювали, в нас немає зброї… Навіть військовослужбовці в запасі не мали зброї. Нам не було від кого оборонятися. Ми – мирні люди… Усе змінилося в один момент… Ми хочемо миру й повернутися додому».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Вона – кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки Державного податкового університету в Ірпені на Київщині. Після ворожого удару по домівці змушена була разом із родиною швидко утікати на Волинь.
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Життя в нашому місті було спокійне. Місто забудовувалося і квартирами, і двоповерховими будиночками. Середній вік забудови нашого міста – 35 років. У нас були дуже гарні парки, інфраструктура. У нас сміялися діти, мами гуляли з візочками. Ми всі були наче дружна сім’я. Діти ходили до шкіл, відвідували садочки. Студенти навчалися. Все було добре. Незрозуміло, чому так сталося… В один момент трапилося те, про що нас попереджали в новинах, але в що ніхто не вірив. Ніхто не міг повірити, що таке могло би статися в нашому сторіччі», – говорить Наталія Ружинська.
Війна її застала в рідному Ірпені – вона прокинулася від звуків винищувачів. Неподалік розташований аеродром у Гостомелі, тож до звуків тамтешніх літаків у місті звикли. Однак 24 лютого ірпінчани почули ворожу авіацію.«До такої ситуації жодна людина не може бути підготовлена. Не знаєш, що робити: чи хапати речі, чи дивитися в небо, чи здіймати руки до Бога і молити про життя... Протягом перших днів ще було не так страшно. Винищувачі літали, ми чули вибухи, але вони були досить далеко. Потім коли побачили за вікном страшні пожежі, сильний дим, зрозуміли, що бомблять аеродром, не знали, куди тікати. Пізніше зрозуміли, що працює ППО, почали спускатися в підвал. Майже весь день сиділи в підвалі. Лише на вечір було полегшення, могли видихнути.
Поки були світло, вода, газ, то було нормально. Ми ще якось виживали… Страшне почалося в березні. Просто в подвір’я влетів снаряд, мабуть, від «Граду». Було розбито дідову грушу, посаджену в 1936 році. Мабуть, то велике провидіння, що вона нас врятувала. Від осколків посипалися вікна. Великі осколки, близько восьми-десяти сантиметрів, стирчали в стінах, у стелі. Стіни навіть де-не-де попробивало. У сусідів – величезна дірка в стіні…
Рятувалися як могли. Сиділи в підвалі. Коли було трохи легше, визирали навколо, дивилися, чи є хтось живий», – розказує Наталія Ружинська.
Читати ще: «Нам сказали: ви піти можете, але ми можемо вас розстріляти», – у Луцьку працює лікарка з Маріуполя
Дуже страшно стало після 8 березня – винищувачі пролітали безпосередньо над будинками, скидали бомби, зокрема, на старий завод.
«У нашому районі поруч немає військової інфраструктури. Найближча така інфраструктура – аеродром у Гостомелі, він за 15 кілометрів. У нас спальний район, мирний квартал біля податкового університету, де живуть звичайні люди, де є тільки магазини, лікарня… Отак нівечити наше молоде місто…
Терпіти було несила. Ми трималися як могли… Душею ми досі вдома, однак мусили їхати», – не стримує сльози жінка.
Її родині вдалося виїхати завдяки волонтерам. Спершу дісталися Києва, а потім поїхали до знайомих в Івано-Франківськ. Однак там родина не змогла винайняти житло. На прохання про допомогу відгукнулися студентки Наталії родом із Волинської області. Завдяки ним вдалося налагодити контакт із працівницею міськради з Ківерців.
Читати ще: «Тепер там руїни і чорнота», – мешканка Бородянки мусила втікати від війни до Луцька
«Ми не вагалися. Наші речі – сумка з документами. Все. Голі, босі, без нічого. Приїхали сюди. У Ківерцях добрі люди нам дали будинок», – продовжує Наталія Ружинська.
Додає: усе, що зараз потрібно, – це мир та спокій. Нині ж душа болить за двома собаками та кицькою, яких родина залишила в Ірпені.
«Коли ми сиділи в підвалі, думали: за що? Ми не бажали нікому зла, ми ні з ким не воювали, в нас немає зброї… Навіть військовослужбовці в запасі не мали зброї. Нам не було від кого оборонятися. Ми – мирні люди… Усе змінилося в один момент… Ми хочемо миру й повернутися додому».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Майже 30% ветеранів в Україні є безробітними
Сьогодні 21:37
Сьогодні 21:37
За 5,6 млн: у Ковелі хочуть відремонтувати одну з вулиць
Сьогодні 21:19
Сьогодні 21:19
Ковель отримає 700 тисяч гривень на облаштування інклюзивного простору молодіжного центру
Сьогодні 21:01
Сьогодні 21:01
Ківерцівські черлідерки – найкращі у Луцькому районі
Сьогодні 20:06
Сьогодні 20:06
.jpeg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.