«Невидимі мости»: у Луцьку відбулася презентація книг волинського дипломата Володимира Павліка. Фото

У Луцькому бізнес-просторі відбулася презентація книги «Невидимі мости» та інших видань волинського письменника, дипломата, волонтера Володимира Павліка.

Книга «Невидимі мости» стала девʼятим виданням автора, у доробку, зокрема, – «Навіщо багато говорити», «Майже казкові оповідки про скульптура», «Покличте нас у турпохід», «Гандзя» та інші. До слова, деякі з книг було видано за кордоном – Handzia (New York, 2020), Paroles, paroles (Lublin, 2024), Almost fabulous stories about a sculptor (Columbia, 2024; двомовна англійсько-українська). Останню також перекладено й іншими мовами – іспанською, нідерландською, німецькою та польською.

Як зазначив автор, іноземні тексти супроводжує український переклад, тож таким чином діти та дорослі можуть вчити мову.Володимир Павлік також є засновником і керівником Міжнародного проєкту культурно-професійних обмінів. Це багаторічна системна діяльність, спрямована на розвиток професійного діалогу, міжнародної співпраці й народної дипломатії між Україною та світом. За 23 роки діяльності проєкт обʼєднав близько чотирьох тисяч українських фахівців, охопив 33 країни, сотні міст та понад 40 міжнародних інституцій, зокрема у його межах відбулися професійні зустрічі, семінари й навчальні візити до 17 Верховних судів, Європейського суду з прав людини у Страсбурзі та Суду справедливості ЄС в Люксембурзі. Про перші спільні проєкти та дружбу з автором розповів волинський журналіст, видавець та режисер Василь Ворон.«Ми обмінялися думками щодо ідеї європеїзації в тих драматичних, трагічних умовах наприкінці 70-х років, обговорили, що ж ми можемо запропонувати для міста, молоді, своїх ровесників, щоб зробити життя набагато цікавішим, у нас було почуття територіального патріотизму. І перше, до чого ми, прийшли, це була ідея дискотеки, синтезу мистецтва, де буде можливість для фізичного, розумового та психологічного відпочинку. Він написав передмову, я групу публіцій, і після того ми два роки переконували місткком комсомолу, обʼєднання ресторанів і кафе дати молоді міста єдиний осередок, де можна було б не помпувати і робити фан на горілці, а дати можливість працювати, спілкуватися, як сьогодні. Так зʼявився перший молодіжний кафе-клуб, який ми створили з Володимиром. Потім у нього зʼявилося багато інших ідей, а останнє, що ми разом реалізували, – традиційні зустрічі учасників міжнародного проєкту професійно-культурних обмінів. Думаю, наше півстоліття ми відзначимо тим, що будемо продовжувати ці збори», – розповів Василь Ворон.

Як зазначив Володимир Павлік, він завжди хотів ділитися своїм досвідом і показувати Україну світові.«Мені дуже приємно, що нам вдалося зустрітися тут, і ми усі знайомі. Зараз я буваю часто в Любліні, їжджу Європою, я йду і мене ніхто не знає, нема з ким привітатися. І ти йдеш, як невидимка – невидимий чоловік, невидимі мости, але ми їх будуємо і будемо будувати. Василь мене, по суті, спровокував писати, це було щоразу, як я повертався з поїздок, тільки 120 делегацій було, то загалом, певно, їх вийде десь 200.

Перша моя книга «Покличте нас у турпохід» (К., 1991) вийшла, коли я працював у туризмі, тоді в Києві було видавництво «Здоровʼя», і вони видали 10000 примірників. Я їздив переймати досвід, мене завжди цікавило охоплення людей. Наступні – «Рекреація. Моделі активного відпочинку» (2003), «Овації, або Замальовки з натяком» (2016) вже видали в Луцьку. Це були замальовки з подорожей і життя. Після цього я ще написав «Гандзю» (Л., 2018; 2023), прочитав Володимир Лис і сказав, що з цього треба робити серйозну річ, то так і вийшло, писав ночами і за пів року таки написав. Це лавсторі, перша любов, коли я одружився, сімʼя, діти, і вже коли дописав, я хотів поділитися цим не тільки з друзями, але й зі світом. Потім мені запропонували поділитися цією історією в Америці, згодом – у Польщі, а сьогодні – «Невидимі мости».Тут майже половина людей, які брали участь у моєму проєкті, і можу заявити, що пишаюся цим, це була моя мрія – бути за кордоном, показувати нашу країну в найкращому світлі. Раніше це було дуже важко, бо я був робітник, водій, і коли виїхав, то побачив світ іншими очима. Не тим пропагандистським, як нам тоді розказували, а зовсім іншим, і я хотів цей світ показати людям. І нарешті почав проєкт свого життя, його реалізовано, і зараз я точно цим пишаюся», – зазначив Володимир Павлік.

Міжнародний проєкт автора ще на його витоках підтримувало чимало людей, серед них – суддя Конституційного Суду України Петро Філюк. Він закцентував, що роки співпраці над реалізацією масштабної ідеї дали свої плоди, і це перетворилося на велику історію.«Дуже приємно через роки ось так зустрічатися і просто спілкуватися. У теперішній час, коли вже життя онлайн, дуже важливо цінувати живе спілкування. Загалом, мені дуже сподобалася назва останньої книжки – «Невидимі мости». Розумні люди мости будують, а не руйнують. Якби була правильна філософія, розуміння, немає значення, яка це держава, були би людські спілкування і виростали мости між людьми, може, і не було б таких непорозумінь, війн тощо. Ми вже співпрацюємо десятки років. Я підійшов до буклета і розумію, що це вже направду велика історія.

Пригадалося, коли ми були у Вільнюсі, на той час лист підписував Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці Борис Клімчук, і він писав, що посольство України в Литві підтримує проєкт культурно-професійних обмінів і вважає його яскравим проявом народної дипломатії. Ще один випадок – я був перші місяці на посаді голови Апеляційного Суду, вже більш як 20 років тому, і приїхала делегація суддів з Польщі. Вони сказали, що треба підписати угоду про співпрацю. Я зібрав усіх колег, запитав, і вони сказали, що таке неможливо, бо це треба робити через Міністерство, Верховний суд і так далі. Я попросив показати цей договір і підписав його при всіх, це спрацювало. Сотні людей приїхали з усієї України, тобто було ухвалено, можливо, ризикове, але вольове рішення. Цей місток було збудовано, і через нього пройшло багато людей. Коли ти маєш бажання і хочеш щось робити, треба над цим працювати – і буде результат», – зазначив Петро Філюк.

Книга «Невидимі мости» – не про маршрути і протоколи, а саме про ті поїздки, які починалися як фахові зустрічі, а запамʼяталися людьми, розмовами і несподіваними моментами, йдеться в описі: «Тут –Верховні суди і маленькі містечка, серйозні теми і легка іронія. Європа не з туристичних буклетів, а зсередини. Це історії про невидимі мости – між людьми, містами і країнами. Про ту саму народну дипломатію, яка виникає не за інструкціями, а по-людськи. А ще – короткі думки, фрази, спостереження, які народжувались дорогою і між подіями».Опісля вступних слів на сцені з музичними композиціями виступили відомий автор і виконавець Юрій Поліщук та піаніст Мікаель Гюлазян.Опісля спілкування гості мали змогу взяти автограф у автора, а також зробити світлину на згадку.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---