Печуть пироги і зберігають рідкісні експонати: чим дивує Музей волинського лісу

Музей волинського лісу, що розташований у Лопатенському історико-природничому музейному комплексі Луцького району, створили у 2008 році.
«У 2007 році виникло питання: що робити з цією територією? Вона була запущена і нікому не потрібна. Тут був хаос. І ми вирішили, що потрібно кудись звертатися, щоб нам допомогли щось тут робити, бо іншого виходу немає», – пригадує директорка Лопатенського музейного комплексу Валентина Шульгач, передає ТРК «Аверс».
Невеличкий будиночок на два поверхи площею 130 кв. м зберігає велику кількість цікавинок.
«У цьому приміщенні – два музеї: музей історії волинського лісу і історичний музей, присвячений нашому краю в роки Другої світової війни. Цього року нас відвідали близько 600 людей», – говорить Валентина Шульгач.
Ціна за вхід символічна. Відвідувачів не так багато, бо триває війна, хоч подорожні зупиняються часто.
«Діти з шкіл обов’язково в нас є, але за роки повномасштабної війни в нас не було жодної групи з Луцька. Раніше діти з Луцька обов’язково були, навіть групи з Рівного приїжджали. Але в нас є такі відвідувачі, які приїжджають до нас у будь-яку пору року», – каже директорка музейного комплексу.
Макети заводів, що були на території Волині, різні звірі та птахи, цехова консервація грибів та ягід, на які багата волинська земля, – експонати тут найрізноманітніші.
На території ще є криївка зі старим військовим арсеналом. Звісно, музей містить зброю, прапори з сучасної війни, а також меморіал загиблих Героїв.
«Як закінчиться ця війна, потрібно буде зробити пантеон слави цих хлопців. Це найголовніше», – зазначає Валентина Шульгач.
Планів багато, от тільки на всю територію – лише два працівники. Вони і доглядають простір, і проводять для відвідувачів екскурсії.
Експонати – не тільки в приміщенні. Більшість саморобних цікавинок із дерева зробив онук Валентини Шульгач – Максим. Він студент, майбутній еколог. Допомагає, як сам каже, на громадських засадах.
«До Степана на гаївку», – так казали колись чоловіки в селі, коли їм треба було навідатися до лісника на наливку. Де працював лісник раніше, там вів свій побут і мав сім’ю. На території музею все автентичне: лавка, рушники, предмети побуту. Найстаріший експонат – сумка косаря.
Справжня тут навіть піч. Полум’я в ній горить завжди. І частенько тут готують страви. Валентина Шульгач веде сторінку в соцмережах, де викладає фотографії та відео своїх кулінарних шедеврів, чим і приваблює відвідувачів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«У 2007 році виникло питання: що робити з цією територією? Вона була запущена і нікому не потрібна. Тут був хаос. І ми вирішили, що потрібно кудись звертатися, щоб нам допомогли щось тут робити, бо іншого виходу немає», – пригадує директорка Лопатенського музейного комплексу Валентина Шульгач, передає ТРК «Аверс».
Невеличкий будиночок на два поверхи площею 130 кв. м зберігає велику кількість цікавинок.
«У цьому приміщенні – два музеї: музей історії волинського лісу і історичний музей, присвячений нашому краю в роки Другої світової війни. Цього року нас відвідали близько 600 людей», – говорить Валентина Шульгач.
Ціна за вхід символічна. Відвідувачів не так багато, бо триває війна, хоч подорожні зупиняються часто.
«Діти з шкіл обов’язково в нас є, але за роки повномасштабної війни в нас не було жодної групи з Луцька. Раніше діти з Луцька обов’язково були, навіть групи з Рівного приїжджали. Але в нас є такі відвідувачі, які приїжджають до нас у будь-яку пору року», – каже директорка музейного комплексу.
Макети заводів, що були на території Волині, різні звірі та птахи, цехова консервація грибів та ягід, на які багата волинська земля, – експонати тут найрізноманітніші.
Читати ще: «Наша автентичність – у сільському побуті»: в Музеї Корсаків показують «Любість» Павла Мазая
На території ще є криївка зі старим військовим арсеналом. Звісно, музей містить зброю, прапори з сучасної війни, а також меморіал загиблих Героїв.
«Як закінчиться ця війна, потрібно буде зробити пантеон слави цих хлопців. Це найголовніше», – зазначає Валентина Шульгач.
Планів багато, от тільки на всю територію – лише два працівники. Вони і доглядають простір, і проводять для відвідувачів екскурсії.
Експонати – не тільки в приміщенні. Більшість саморобних цікавинок із дерева зробив онук Валентини Шульгач – Максим. Він студент, майбутній еколог. Допомагає, як сам каже, на громадських засадах.
«До Степана на гаївку», – так казали колись чоловіки в селі, коли їм треба було навідатися до лісника на наливку. Де працював лісник раніше, там вів свій побут і мав сім’ю. На території музею все автентичне: лавка, рушники, предмети побуту. Найстаріший експонат – сумка косаря.
Справжня тут навіть піч. Полум’я в ній горить завжди. І частенько тут готують страви. Валентина Шульгач веде сторінку в соцмережах, де викладає фотографії та відео своїх кулінарних шедеврів, чим і приваблює відвідувачів.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Коментарів: 0
З’явився на світ на 133 дні раніше: хлопчик зі США став найбільш передчасно народженим у світі
Сьогодні 23:08
Сьогодні 23:08
На Волині повідомили про підозру росіянину, який намагався втекти з пункту тимчасового перебування іноземців
Сьогодні 22:30
Сьогодні 22:30
Телеграм-канал в Україні оштрафували на 4,8 мільйона за незаконну рекламу азартних ігор
Сьогодні 22:11
Сьогодні 22:11
На Волинь оздоровитись приїхали юні спортсмени із Запорізької та Харківської областей
Сьогодні 21:53
Сьогодні 21:53
Трамп анонсував зустріч із Зеленським і Путіним
Сьогодні 20:18
Сьогодні 20:18
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.