USD 25.9 26.1
  • USD 25.9 26.1
  • EUR 29 29.25
  • PLN 6.75 6.85

Перемога Червоної армії у «найбільшій танковій битві усіх часів» насправді була поразкою

Радянська пропаганда зробила з катастрофічної поразки легендарну перемогу: тріумф Червоної армії у битві під Прохорівкою 12 липня 1943 року насправді був поразкою, свідчать нові дослідження німецьких та британських науковців на базі аерофотознімків.

Як пише Свен Фелікс Келлерхофф на шпальтах видання «Die Welt», фотознімки німецької розвідки підтверджують, що насправді ніякої перемоги Червоної армії не було.

Величний монумент на полі фіктивної перемоги

«Золота Богоматір увінчує білосніжну високу каплицю. Пам'ятник на північному заході від російського села Прохорівка, побудований за часів Бориса Єльцина, відзначає тріумф Червоної фрмії в «Найбільшій танковій битві Другої світової війни» саме тут, 12 липня 1943 року.

Власне, цей монумент варто було б негайно знести. Останні дослідження, засновані на безсумнівно достовірних світлинах, підтверджують, у Прохорівці не було ані радянської перемоги, ані масової танкової битви взагалі. Насправді, понад 200 танків радянського 29-го танкового корпусу здійснили своєрідну атаку камікадзе на полі на захід від цього пам'ятника», - пише він.

Отже, ніякого тріумфу Червоної армії в «найбільшому танковому бою Другої світової війни» під Прохорівкою 12 липня 1943 року, який нібито став кульмінацією Курської битви, насправді не було, стверджує британський історик, який несподівано виявив в американських архівах німецькі розвідувальні аерофотознімки відразу після бою.
Зрештою, демістифікацію бою під Прохорівкою давно зробив німецький військовий історик Карл-Гайнц Фрізер, а тепер його версію підтвердив і британський науковець Бен Вітлі, який знайшов в американському Національному архіві Коледж-Парку (штат Меріленд, США) німецькі розвідувальні фотографії зі східного фронту. У своїй статті в «Journal of Intelligence History» він демонструє, що світлини максимально чітко доводять катастрофічну поразку Червоної армії під Прохорівкою.

На сучасній світлині місця битви під Прохорівкою: 1 – монумент перемоги, 2 - фактично головне поле бою, 3 - нині зарослий протитанковий рів.
Полковник бундесверу у відставці, історик Фрізер коментував для видання «Die Welt» віднайдені аерофотознімки: «Я також був дуже здивований існуванням цих знімків». Тепер ці світлини повністю підтверджують аналіз фактів щодо битви, який він здійснював раніше.

Що відбувалося у Прохорівці насправді: мовою фактів та документів

За існуючою десятиліттями радянською пропагандистською версією битви під Прохорівкою, 12 липня 1943 року під час німецької наступальної операції «Цитадель» в бою зіткнулися 850 радянських і 800 німецьких танків. При цьому там нібито було знищено 400 бойових машин вермахту. Насправді проти 672 радянських танків боролися 186 німецьких бойових машин; до вечора 12 липня Червона армія втратила 235 танків, вермахт — лише 5, співвідношення втрат 1 до 47. Усе це відбувалося на полі площею лише декілька кілометрів квадратних.

Коли вранці 12 липня 1943 року радянські танки сталевою лавиною повалили із західного схилу висоти 252,2, вони зіткнулися з радянським же протитанковим ровом глибиною 4,5 метра. Штучна перешкода була відзначена на картах командира Павла Ротмістрова, але він, очевидно, її проігнорував. Частина танків звалилась у рів, а решта стовпилися перед вузьким мостом і стали ідеальною мішенню для розташованих на іншому боці рову двох батальйонів 2-го танкового корпусу СС. Тільки 4 важких танки «Тигр» під командуванням Міхаеля Віттманна знищили 55 радянських танків.
«Це було пекло з вогню, диму, палаючих Т-34, загиблих і поранених», — писав потім Рудольф фон Ріббентроп, син рейхсміністра закордонних справ, що брав участь у битві.

Солдат Ерхард Гюрс, який воював під командуванням ад’ютанта Гіммлера Йоахіма Пайпера, коротко зафіксував: «це було пекло».

Після битви ділянка на схід від рову виглядала як цвинтар танків.

Радянські танкові частини прагнули вести ближній бій («броня до броні»), оскільки дистанція ураження 76-міліметрових гармат Т-34 була не більше 800 метрів, а у решти радянських танків ще менше, натомість німецькі 88-міліметрові гармати «Тигрів» і «Фердинандів» вражали бронемашини з відстані до двох кілометрів. Поки доходило до зближення, радянські танкісти зазнавали великих втрат.
Німецький генералітет, очевидно, не довіряв повідомленням фронтовиків з поля бою, тому направив туди Люфтваффе, щоб сфотографувати наслідки битви і верифікувати ці повідомлення. Через кілька днів в район бою направили німецькі літаки-розвідники, які зняли місце бою 14 і 16 липня 1943 року. На них поруч з глибоким ровом видно понад сто розбитих радянських середніх танків Т-34 і легких Т-70. Трохи далі — ще 55 знищених «Тиграми» Віттманна танків (32 Т-34, 12 Т-70 і 11 «Черчиллів», які постачали для Червоної армії з Великої Британії). Нині ці знімки знайшов та дослідив Бен Вітлі.
Розслідування невдалої операції Червоної армії, створення радянського міфу і незручна правда для путінської Росії

Як пише видання «Збруч», за офіційною радянською, а потім російською, історіографією, бій, в якому взяло участь понад півтори тисячі танків, біля залізничної станції Прохорівка (56 км на північ від Бєлгорода), став кульмінацією грандіозної стратегічної операції, яка увійшла в історію як Курська битва і стала вирішальною в переломі перебігу Великої Вітчизняної війни. За цією версією, німецькі війська під Прохорівкою втратили близько 400 танків, багато іншої бойової техніки і озброєння. За іншими ж підрахунками, в тій битві не могли брати участь більше як 300 німецьких танків.

Згідно з даними німецького федерального Військового архіву, під час боїв 12-13 липня дивізія «Лейбштандарт Адольф Гітлер» (одна з трьох, які брали участь у битві) втратила безповоротно два танки Pz.IV, на ремонт відправили 17 танків Pz.IV і три танки Pz.III, тобто всього 22 машини. Загальні ж втрати танків і штурмових гармат за 12 липня сягнули близько 80 одиниць, частина з них була незабаром відновлена.

Бойова діяльність 5-ї гвардійської танкової армії під час битви під Прохорівкою стала предметом розгляду спеціальної комісії за головуванням члена Державного комітету оборони і Політбюро Георгія Малєнкова.
Підсумком її роботи стали сотні сторінок різних матеріалів, які досі зберігають в особливо секретному Архіві президента РФ. Гриф секретності з них не буде знятий, бо там є детальний аналіз тактики і стратегії керівництва Радянської армії під час Курської битви, особливо під Прохорівкою. Однак загальний висновок комісії відомий: бойові дії 5-ї гвардійської танкової армії під командуванням Ротмістрова 12 липня 1943 року під Прохорівкою охарактеризовані як «зразок невдало проведеної операції».

«У повоєнний час, особливо з виходом книги Ротмістрова «Танкова битва під Прохорівкою» в 1960 році, потік славослів'я на адресу танкової армії та її командування посилився і продовжував наростати з кожним ювілеєм Курської битви. Фонди Центрального архіву Міністерства оборони були закриті. І Ротмістров, спираючись на свій авторитет головного маршала бронетанкових військ та помічника міністра оборони (1964-1968), сформував таку точку зору на події 12 липня під Прохорівкою, яку в умовах нестачі інформації та жорстких вимог військової цензури не так просто було критикувати. При цьому він постарався забути і про висновки комісії Малєнкова, і про свою тверезу й адекватну оцінку подій в листі на ім'я Георгія Жукова від 20 серпня 1943 року. Так створювалися міфи і легенди,» — пише військовий історик Лєв Лопуховський.

Нові результати німецьких і британських учених, а також опубліковані раніше роботи російських істориків про те, що реально відбувалося на невеликому полі біля станції Прохорівка 12 липня 1943 року, можуть спровокувати новий скандал в Росії, аналогічний до скандалу з вигаданим подвигом 28 панфіловців.

Нагадаємо, цьогоріч вийшла друком книга «Безсмертний полк: священна війна Путіна», у якій журналістка та есеїстка з Франції Галя Аккерман досліджує процес мілітаризації путінської Росії та доводить, що кривавий культ «великої перемоги» та щорічні масові акції «Безсмертний полк» є формою нової релігії війни та смерті в Росії, а також підготовкою населення до майбутньої війни.
Загрузка...
Коментарів: 13
фй Показати IP 12 Липня 2019 11:10
Вот тільки після такої поразки ця армія як пішла вперед, аж до берліна дошла так відступала. "формою нової релігії війни та смерті" своєю краще займіться, нашою, українською, де майже на кожному каналі і "змі" розпалюють ворожнечу між своїми і сусідами. сам колишній президент своїх же громадян називає виблядками тільки за те, що вони не за нього. призиває їх бити і всіляко погрожує. сором
Анонім Показати IP 12 Липня 2019 11:11
Якщо на думку німецького журналіста під Прохорівкою нічого такого не сталося, то чому тоді, після цього бою не німці захопили Курськ, а навпаки Червона армія визволила Орел, Білгород і всю правобережну Україну?
нострадамус Показати IP 12 Липня 2019 11:20
коли не залишилося живих свідків, то виявляеться можна казати що завгодно?...
Навуходоносор Показати IP 12 Липня 2019 12:16
Чушь. Такие вбросы рассчитаны на "смартфонное" поколение. Ему извилины все больше выпрямляют. Нацистам под Курском окончательно сломали хребет. Даже в мемуарах немецкого танкового военачальника Гудериана это признается.
Хтось до Навуходоносор Показати IP 17 Липня 2019 16:41
Писалося як раз на покоління, для яких смартфони - надто новітня технологія, так як саме старше покоління сліпо вірить у всі інформаційні фекалії, які їм в голову дефекують.
999 Показати IP 12 Липня 2019 13:34
Дякую за такі об"єктивні коментарі та повністю підтримую вас. Насправді зараз можна писати, що заманеться та маніпулювати історичною давниною та героїзмом тих радяньських танкістів хто відав своє життя як за Росію так і за Україну. І нехай ті на кого розрахована ця фейкова стаття попихнуться у якій автор посилається тільки на німецькі та американьські архіви. Під Прохорівкою відбулась найбільша в історії ВВВ танкова баталія де стикнулися дві сили: сила завойовників та сила визвольна, і це є справжня історія.
Навуходоносор до 999 Показати IP 12 Липня 2019 16:54
Взаимно. Шестнадцать лет назад мне пришлось читать об этой битве в немецкой газете "Франкфутер Альгемайне". Материал был посвящен 70-летию битвы. И там автор прямо писал о критических для вермахта потерях под Курском, особенно в танковых часях, которые сплошь и рядом попадали в минные ловушки. Бывший танкист из дивизии "Мертвая голова" писал, что они тогда столкнулись с необычной тактикой под Курском - мины в деревянных ящиках зарывались в землю саперами непосредственно перед проходом танков. Что, через 16 лет немцы "поумнели"? Идет война на уничтожение такого неприятного для немцев прошлого.
небайдужий до 999 Показати IP 13 Липня 2019 17:25
999 - телепень. Чим пишаєшся. У моральному плані так звана ВВВ це ганебний програш. Якими ресурсами досталася це перемога? Бездарним командуванням радянської армії, таких як "кровавый маршал Жуков". "содат не жалеть, русские бабы нарожают". Всі гучні перемоги рад. армії за рахунок "пушечного мяса" якого не шкодували. Ти хоч знаєш, що при визволенні Києва , штурм з низького берега в лоб високий берег, не допливло до другого берега близько 700000 рад. бійців. Всі близькучі операції таких як жуков - за рахунок переважної більшості "пушечного мяса" "удержать, победить - любой ценой". А ця ціна це життя мільйонів бійців, які хотіли дожити до перемоги. Задумайся.........
Григорій Показати IP 12 Липня 2019 14:14
Танці на кістках? Поважали б людей, які життя віддали за те, щоб ви жили зараз людьми, а не були матеріалом для печей концтаборів. Писаки.......
Подумай Показати IP 12 Липня 2019 15:39
Просто задумайся ця битва "перемога" чи "поразка"... Як і вся війна...
рядовой райан Показати IP 12 Липня 2019 15:42
ага, а солнце встает на западе.) Мы проиграли холодную войну и теперь нам переписывают историю
Павло Григорович Показати IP 12 Липня 2019 19:00
Непоганий опис боїв під Прохорівкою та й Курської битви. https://youtu.be/DAcQEp0Qkf4
исс Показати IP 13 Липня 2019 05:33
первое. Кто нибудь понял те "доказательства" на снимках? второе. Это не первый вброс. Читал о нем давно. третье. После бегства Петрова из Севастополя, когда он бросил 80 000 солдат и матросов, на произвол судьбы и дальнейшей его счастливой судьбой, в том числе и присвоением ему ГСС, могу поверить что многое в истории той войны заглянцовано холуями режима - политработниками. Однако, факт есть факт. После Курска война покатилась на Запад.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.