Пухнастий тил: як фронтові коти зцілюють душі

Війна приносить втрати, тривогу і мовчання, з якого важко вибратися. Але серед усього цього з’являються ті, хто не говорить, а просто приходить – м’яко, тихо, іноді з-під танка, іноді з-під уламків.

Йдеться про котів, урятованих з прифронтових зон. Військові, волонтери й цивільні забирають цих тварин із руїн не лише заради порятунку – часто саме вони рятують людину, пише Справжнє.

Це давно вже не поодинокі історії, а мовчазна, але масова хвиля взаємного спасіння. Коти стають талісманами підрозділів, товаришами по бліндажу, тихими свідками розмов, що лунають у темряві. Вони приїздять у цивільне життя в рюкзаках, картонних коробках, на руках. Оселяються в чужих квартирах, перетворюючи їх на щось більше, ніж просто тимчасовий притулок. Вони – міст між фронтом і домом, між втратою і надією.

Волонтерка Стелла теж не планувала заводити ще одну кішку. Після того як її попередня улюблениця – мініатюрна Рись– померла від COVID-19 у неї на руках, вона на кілька років закрила для себе цю можливість. Втрату переживала болісно, не могла навіть заходити до квартири, де все нагадувало про кішку. Втім фронт змінює не тільки погляди, а й рани – навіть найглибші.

Тож коли волонтерка побачила на позиціях на Запорізькому напрямку худе трикольорове кошеня, то це було в саме серденько. Ніхто не вірив, що жінка довезе тваринку, яка панічно боїться автівок, до Запоріжжя. Але вона взяла її на руки – і з того моменту Пума стала частиною її життя.

Пухнаста красуня з передової – тепер справжня господарка запорізької квартири. Вона спостерігає з вікна за світом, немов охоронець внутрішнього спокою. Стрибає на маскувальні сітки, які господиня плете для фронту, обожнює печінку, молоко й обійми. Її ще кличуть Дюймовочкою або «пів кіло щастя»– легкою, майже невагомою присутністю, яка, втім, важить більше за всі слова.

Ця історія – лише одна з багатьох. Щодня з-під завалів, з розбитих сіл, з окопів і позицій люди вивозять життя в його найвразливішій формі. Коти, що пережили обстріли, знову вчаться довіряти. Люди, які втратили віру, знову відчувають ніжність. Це не випадковість. Це нова форма взаємопорятунку, в якій кожна подряпина має значення, а кожне муркотіння – терапевтичний ефект.

Війна стирає межі між людьми і тваринами. Коти не питають, де болить – вони просто лягають поруч. Не обіцяють, що все буде добре – але їхня присутність каже: ти не один. У їхніх очах – така сама втома, але й така сама впертість жити. Вони приходять тоді, коли здається, що нічого вже не вдасться зцілити. І виявляється: можна.

Саме тому з прифронтових сіл і містечок пухнастих вивозять так само наполегливо, як і людей. Бо кіт – це не лише врятоване життя, а й спосіб утриматися самому.

Психологи підтверджують: контакт із тваринами – потужна терапія. Анімалотерапія знижує тривогу, напругу, симптоми ПТСР, зменшує тиск і рівень кортизолу, водночас підвищує окситоцин – гормон довіри та спокою.

*реклама

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---