Реабілітація ковальською справою: історія ветерана Нацгвардії з Волині
Волинянин Павло Скшетуський – ветеран батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Чоловік пройшов Революцію Гідності, бойові дії в зоні Антитерористичної операції, після поранення звільнився зі служби і створив власний бізнес. Це не просто майстерня, а простір, де ковальство – і ремесло, і спосіб відновлення, і можливість підтримати інших ветеранів.
Його історію розповіли у в/ч 1141 НГУ.
Бойовий шлях Павло розпочав поблизу Слов’янська. Разом зі своїм підрозділом обороняв Дебальцеве, Попасну, Станицю Луганську та Світлодарськ. Після кількох років служби чоловік повернувся до цивільного життя, однак потребував справи, яка допоможе знайти внутрішню рівновагу після пережитого на війні.«Під час звільнення за станом здоров’я мені хлопці подарували сокиру. Мене зацікавив цей виріб, вирішив узятися за ковальську справу. Спочатку це було як захоплення та можливість відволіктися, згодом – як повноцінна справа, що об’єднала творчість, працю та підтримку побратимів. Виклав фото своїх виробів у соцмережі. Люди почали писати, цікавитися, чи можна придбати. Тоді й з’явилися перші замовлення», – пригадує ветеран Нацгвардії.
Читати ще: Із піснею – крізь війну. Як волинський гвардієць отримав псевдо Дзідзьо
Перші ножі, сокири та мечі Павло виготовляв у невеликому приміщенні. Він мріяв про власну майстерню – простір, де можна працювати і створювати речі зі змістом. Згодом придбав земельну ділянку, однак повномасштабне вторгнення змінило всі плани.
«Тільки налагодив справу та процес роботи – і знову сусіди нехороші полізли на нашу землю. Відповідно, згуртувалися люди, сформували загони самооборони і разом із Силами оборони України налагодили справи тут, на Волині. На Київщині також брав участь у звільненні населених пунктів, а опісля знову повернувся в майстерню до улюбленої справи», – каже Павло Скшетуський.Його вироби ставали лотами благодійних аукціонів, завдяки яким для українських захисників вдавалося купувати автомобілі, спорядження та медичну допомогу. Одна із сокир майстра допомогла отримати для військових позашляховик, інші вироби стали символічними подарунками для благодійників.
Читати ще: Виробами ветерана з Волині нагороджують військових та поповнюють сімейні колекції
«Коли дізнався, що моя сокира стала подарунком для колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, відчув не лише гордість за свою працю, а й за всю Україну. У кожному ударі молота, у кожній деталі – наша історія, боротьба і незламність», – додає майстер-ветеран.
У 2023 році Павло став переможцем грантової програми Українського ветеранського фонду «Варто почати власну справу». Отримані кошти він вклав у будівництво нової майстерні, створеної за старовинною технологією «глиночурка», та закупив професійне обладнання.
Сьогодні його майстерня – це значно більше, ніж місце для роботи з металом. Ветеран прагне перетворити її на своєрідний реабілітаційний хаб для побратимів. Простір, в якому військові та ветерани можуть відновлюватися через роботу з металом і спілкування з тваринами.«Після війни людині дуже важливо знайти себе. Комусь допомагає спорт, комусь – музика. Мені допомогло ковальство, а ще – спілкування з тваринами. Для цього я придбав коня породи Турієць та назвав Малюк. Тепер хочеться підтримувати таким чином побратимів», – каже чоловік.
Історія ветерана Національної гвардії України Павла Скшетуського – це приклад того, як досвід війни може перетворитися на силу для створення нового. Навіть після фронту гвардійці продовжують служити Україні, допомагаючи людям та розвиваючи ветеранські ініціативи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Його історію розповіли у в/ч 1141 НГУ.
Бойовий шлях Павло розпочав поблизу Слов’янська. Разом зі своїм підрозділом обороняв Дебальцеве, Попасну, Станицю Луганську та Світлодарськ. Після кількох років служби чоловік повернувся до цивільного життя, однак потребував справи, яка допоможе знайти внутрішню рівновагу після пережитого на війні.«Під час звільнення за станом здоров’я мені хлопці подарували сокиру. Мене зацікавив цей виріб, вирішив узятися за ковальську справу. Спочатку це було як захоплення та можливість відволіктися, згодом – як повноцінна справа, що об’єднала творчість, працю та підтримку побратимів. Виклав фото своїх виробів у соцмережі. Люди почали писати, цікавитися, чи можна придбати. Тоді й з’явилися перші замовлення», – пригадує ветеран Нацгвардії.
Читати ще: Із піснею – крізь війну. Як волинський гвардієць отримав псевдо Дзідзьо
Перші ножі, сокири та мечі Павло виготовляв у невеликому приміщенні. Він мріяв про власну майстерню – простір, де можна працювати і створювати речі зі змістом. Згодом придбав земельну ділянку, однак повномасштабне вторгнення змінило всі плани.
«Тільки налагодив справу та процес роботи – і знову сусіди нехороші полізли на нашу землю. Відповідно, згуртувалися люди, сформували загони самооборони і разом із Силами оборони України налагодили справи тут, на Волині. На Київщині також брав участь у звільненні населених пунктів, а опісля знову повернувся в майстерню до улюбленої справи», – каже Павло Скшетуський.Його вироби ставали лотами благодійних аукціонів, завдяки яким для українських захисників вдавалося купувати автомобілі, спорядження та медичну допомогу. Одна із сокир майстра допомогла отримати для військових позашляховик, інші вироби стали символічними подарунками для благодійників.
Читати ще: Виробами ветерана з Волині нагороджують військових та поповнюють сімейні колекції
«Коли дізнався, що моя сокира стала подарунком для колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, відчув не лише гордість за свою працю, а й за всю Україну. У кожному ударі молота, у кожній деталі – наша історія, боротьба і незламність», – додає майстер-ветеран.
У 2023 році Павло став переможцем грантової програми Українського ветеранського фонду «Варто почати власну справу». Отримані кошти він вклав у будівництво нової майстерні, створеної за старовинною технологією «глиночурка», та закупив професійне обладнання.
Сьогодні його майстерня – це значно більше, ніж місце для роботи з металом. Ветеран прагне перетворити її на своєрідний реабілітаційний хаб для побратимів. Простір, в якому військові та ветерани можуть відновлюватися через роботу з металом і спілкування з тваринами.«Після війни людині дуже важливо знайти себе. Комусь допомагає спорт, комусь – музика. Мені допомогло ковальство, а ще – спілкування з тваринами. Для цього я придбав коня породи Турієць та назвав Малюк. Тепер хочеться підтримувати таким чином побратимів», – каже чоловік.
Історія ветерана Національної гвардії України Павла Скшетуського – це приклад того, як досвід війни може перетворитися на силу для створення нового. Навіть після фронту гвардійці продовжують служити Україні, допомагаючи людям та розвиваючи ветеранські ініціативи.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Вперше у Луцьку – «Молодіжний кампус ЛНТУ»
Сьогодні 08:12
Сьогодні 08:12
«Я ветеран і водночас нелегал». Чилієць втратив на фронті ногу, а тепер його можуть депортувати без виплат
Сьогодні 07:44
Сьогодні 07:44
На Волині виставили на аукціон будівлю сільради. Фото
Сьогодні 07:16
Сьогодні 07:16
Міноборони пояснило новий порядок перевірки даних для відстрочки батькам дітей з інвалідністю
Сьогодні 06:48
Сьогодні 06:48
Скарб, якому 2000 років: на сході Німеччини виявили срібні денарії Римської республіки
Сьогодні 00:36
Сьогодні 00:36
Запевняв, що електросамокат – не транспортний засіб: у Луцьку студента суворо покарали за п’яну їзду
26 Липня 2026 23:36
26 Липня 2026 23:36
Ізраїль під час атаки ліквідував високопосадовця служби безпеки ХАМАС, – Reuters
26 Липня 2026 23:08
26 Липня 2026 23:08




Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.