Із піснею – крізь війну. Як волинський гвардієць отримав псевдо Дзідзьо
Микола Дудай до повномасштабного російського вторгнення жив і працював за кордоном. Проте з перших днів великої війни повернувся додому та активно долучився до волонтерської діяльності, допомагаючи Силам оборони України.
А згодом став до лав Національної гвардії України. Це рішення було виваженим та свідомим. Важливу роль у цьому відіграли друзі, які вже проходили службу в НГУ та власним прикладом мотивували його долучитися до захисту держави, розповідає пресслужба військової частини 1141 НГУ.
«За спеціальністю я кухар-кондитер. Долучившись до волинського підрозділу Нацгвардії, спершу не зміг знайти себе саме у цій справі. До цього потрібно було дійти, пройти певний шлях, понюхати пороху, долучитися до виконання бойових завдань», – говорить Микола Дудай.
Читати ще: Із фітнес-тренерів – у оператори НРК: історія лучанки зі сталевої сотки на псевдо Аказа
Виконуючи завдання на Запорізькому напрямку, побратими дали гвардійцю псевдо Дзідзьо. Все через любов Миколи до співу. Чоловік не лише часто підтримував бойовий дух піснею, а й майстерно імітував голос відомого українського артиста.
«Дуже люблю співати в караоке. Та й загалом, коли готую, будь-де, навіть під час облаштування позицій, постійно щось наспівую. Хлопці помітили, що маю схожість із відомим артистом, а потім ще й попросили заспівати, щоб остаточно переконатися у голосі. Ось так і отримав псевдо на честь свого кумира», – пригадує нацгвардієць.
Під час виконання завдань на Запорізькому напрямку Микола отримав поранення. Після лікування та відновлення він знову повернувся до служби й згодом відправився обороняти Покровськ. Гвардієць переконаний: у війську кожен проходить свій шлях, загартовується та зрештою знаходить себе і своє покликання.
«Прийшовши у військо водієм – знаходиш себе оператором дрона. Айтішник знаходить себе у медицині та рятує життя побратимів. Усі ми – звичайні люди, такі ж, як і цивільні. Раніше кожен займався своєю справою, мав окрему професію. Але, потрапивши до війська, багато хто змінив фах і пристосувався до реалій сьогодення», – говорить гвардієць Дзідзьо.
На фронті кожен виконує важливі завдання – відбиває штурми ворога, облаштовує позиції, веде спостереження та забезпечує бойову роботу підрозділу. Згодом, виконуючи обов’язки кухара, Микола застосовував не лише свої професійні навички, а й набутий бойовий досвід, аби підтримувати побратимів на передовій.
«Ми готували скиди з харчовою продукцією для побратимів на позиціях. Це були, так звані, посилки, до складу яких входив певний продуктовий набір усе найнеобхідніше. Звісно, хлопці просили або замовляли щось конкретне, але це війна, і не все завжди потрапляло до адресата. Тому потрібно брати із собою максимум необхідного та завжди правильно розраховувати свої сили», – пояснює чоловік.
Фронтові будні – справжня школа виживання, де кожен по-своєму проявляє характер, навички та винахідливість. Саме в таких обставинах Микола неодноразово допомагав побратимам завдяки власній кмітливості.
Розвідуючи сусідні позиції, гвардієць натрапив на залишений харчовий набір, який став у нагоді підрозділу та допоміг суттєво покращити побут і моральний стан військовослужбовців.
«Знайшов банку сала, цибулю, картоплю, пішов на сусідній пункт готувати обід. Усе відбувалося під мінімальними, але все ж обстрілами. Над нашим бліндажем завис дрон, після чого відбулося два скиди, а сковорідка зі смаженою картоплею опинилася на землі. Було прикро, але головне – всі залишилися живі», – пригадує Микола.
Нацгвардієць каже, що пісня й надалі допомагає підтримувати бойовий дух, і у будь-який момент він готовий знову виїхати на фронт, щоб замінити побратимів там, де це буде необхідно. Микола переконаний: поки окупант залишається на українській землі – іншої мотивації немає. Головна мета кожного захисника – наблизити мир і спокій для нашої України та нашого народу
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
А згодом став до лав Національної гвардії України. Це рішення було виваженим та свідомим. Важливу роль у цьому відіграли друзі, які вже проходили службу в НГУ та власним прикладом мотивували його долучитися до захисту держави, розповідає пресслужба військової частини 1141 НГУ.
«За спеціальністю я кухар-кондитер. Долучившись до волинського підрозділу Нацгвардії, спершу не зміг знайти себе саме у цій справі. До цього потрібно було дійти, пройти певний шлях, понюхати пороху, долучитися до виконання бойових завдань», – говорить Микола Дудай.
Читати ще: Із фітнес-тренерів – у оператори НРК: історія лучанки зі сталевої сотки на псевдо Аказа
Виконуючи завдання на Запорізькому напрямку, побратими дали гвардійцю псевдо Дзідзьо. Все через любов Миколи до співу. Чоловік не лише часто підтримував бойовий дух піснею, а й майстерно імітував голос відомого українського артиста.
«Дуже люблю співати в караоке. Та й загалом, коли готую, будь-де, навіть під час облаштування позицій, постійно щось наспівую. Хлопці помітили, що маю схожість із відомим артистом, а потім ще й попросили заспівати, щоб остаточно переконатися у голосі. Ось так і отримав псевдо на честь свого кумира», – пригадує нацгвардієць.
«Прийшовши у військо водієм – знаходиш себе оператором дрона. Айтішник знаходить себе у медицині та рятує життя побратимів. Усі ми – звичайні люди, такі ж, як і цивільні. Раніше кожен займався своєю справою, мав окрему професію. Але, потрапивши до війська, багато хто змінив фах і пристосувався до реалій сьогодення», – говорить гвардієць Дзідзьо.
На фронті кожен виконує важливі завдання – відбиває штурми ворога, облаштовує позиції, веде спостереження та забезпечує бойову роботу підрозділу. Згодом, виконуючи обов’язки кухара, Микола застосовував не лише свої професійні навички, а й набутий бойовий досвід, аби підтримувати побратимів на передовій.
Фронтові будні – справжня школа виживання, де кожен по-своєму проявляє характер, навички та винахідливість. Саме в таких обставинах Микола неодноразово допомагав побратимам завдяки власній кмітливості.
Розвідуючи сусідні позиції, гвардієць натрапив на залишений харчовий набір, який став у нагоді підрозділу та допоміг суттєво покращити побут і моральний стан військовослужбовців.
«Знайшов банку сала, цибулю, картоплю, пішов на сусідній пункт готувати обід. Усе відбувалося під мінімальними, але все ж обстрілами. Над нашим бліндажем завис дрон, після чого відбулося два скиди, а сковорідка зі смаженою картоплею опинилася на землі. Було прикро, але головне – всі залишилися живі», – пригадує Микола.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.