Сертифікація продукції в Україні: як пройти процедуру без зайвих витрат і нервів

Багато підприємців згадують про сертифікацію тоді, коли «вже горить»: мережа просить документи, на митниці ставлять питання, або в тендері вимагають підтвердження відповідності. Насправді сертифікація продукції в Україні – це не про формальність, а про керовані ризики. Коли документи підготовлені правильно, ви спокійніше продаєте, швидше заходите в канали збуту й менше залежите від випадкових перевірок.

Обов’язкова чи добровільна: у чому різниця

В Україні частина товарів підпадає під вимоги технічних регламентів. Для таких категорій «просто продавати» без підтвердження відповідності не вийде – можуть виникнути проблеми на митниці, у мережах або під час контролю. В інших випадках сертифікація може бути добровільною, але інколи саме вона відчиняє двері: великі замовники, маркетплейси, участь у Prozorro, експортні партнери часто хочуть бачити документ, який підтверджує безпеку та задекларовані характеристики.

Важливий момент: бізнес часто плутає формати. Десь потрібен сертифікат, десь – декларація відповідності, а інколи достатньо протоколів випробувань чи правильно оформленої технічної документації. Це залежить від типу виробу, його призначення та коду УКТ ЗЕД.

З чого починається правильна підготовка

Найперше – з ідентифікації продукції: що це за товар, як його використовують, які має параметри, з яких матеріалів/компонентів складається, як маркується. Саме тут найчастіше «вилазять» дрібниці, через які потім тягнуться строки: немає інструкції українською, етикетка неповна, різні назви в документах, невідповідність технічного опису реальному виробу.

Зазвичай запитують:

• реєстраційні дані компанії (виробник/імпортер/постачальник);

• технічний опис, фото, склад/комплектність, інструкцію та маркування;

• контракт, інвойс, дані про партію – якщо йдеться про імпорт;

• наявні протоколи випробувань (якщо вони вже є) або зразки для тестів;

• нормативну базу: ДСТУ, ТУ або вимоги технічних регламентів.

Команда «Стандарти та Якість» якраз і корисна тим, що допомагає зібрати це в логічний, «живий» пакет, де все сходиться між собою – без різночитань і слабких місць.

Який вигляд має процедура на практиці

Якщо пояснювати просто, то процес складається з трьох частин: визначення вимог → підтвердження (випробування/оцінка) → оформлення документа та вимог до маркування.

Спочатку обирають схему: для серійного виробництва або для конкретної партії. Далі організовують випробування (коли вони потрібні), аналізують результати й готують документ – сертифікат або декларацію. Паралельно перевіряють, чи коректно оформлені інструкції, етикетки, попередження, технічні характеристики. Часто саме маркування стає «слабкою ланкою»: товар нормальний, а написано так, що до нього легко причепитися.

Вартість і строки: від чого реально залежать

Немає однієї «ціни для всіх». Найбільше впливають складність продукції, потреба у випробуваннях, наявність нормальної технічної бази та швидкість, з якою компанія надає дані. Коли документи розрізнені або їх треба доробляти, процес автоматично стає довшим і дорожчим – не через «бюрократію заради бюрократії», а через необхідність привести все до вимог.

Типові помилки, які коштують найдорожче

Найчастіше бізнес втрачає час на трьох речах: неправильний УКТ ЗЕД, плутанина між сертифікатом і декларацією та «саморобні» інструкції/маркування без врахування вимог. У результаті документи або не приймають, або вони виглядають сумнівно для мережі чи органу контролю.

Якщо вам потрібна сертифікація продукції в Україні, почніть з грамотної перевірки вимог і підготовки вихідних даних. «Стандарти та Якість» супроводжує цей шлях від першої консультації до готового пакета документів – так, щоб він працював у реальних умовах: для продажів, імпорту, тендерів і перевірок.

*реклама

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---