«Шахед» на підлозі, паспорт росіянина й деталі ракети: де лежать речі з війни в Луцьку. Фоторепортаж

У Центрі позашкільної освіти Волинської обласної ради вже четвертий рік працює музей російсько-української війни. Там можна побачити понад сім сотень речей, як-от залишки боєприпасів, військові форми, бронежилети, безпілотники, а ще чимало прапорів і світлин із воїнами.

Три роки тому журналісти Волинських Новин уже розповідали про історії експонатів, зібраних у цьому місці. Наприклад, про телефон, що б’є струмом; пробитий термос; пачку солі зі зруйнованого заводу «Артемсіль»; снаряд РСЗВ «Ураган»; бронежилет волинянина, який знищив ворожий танк.

З того часу музей поповнився новими предметами, які мають цікаве походження або зберігають пам’ять про людей. Кожен фіксується: хто передав, коли і звідки.Приміщення музею щотижня відвідують сотні дітей, захисники зі своїми сім’ями. Практично щомісяця там приймають волонтерів і міжнародні делегації. Вхід безоплатний, проте вітається пожертва в скриньку на паливо для волонтерської автівки.

Експонати передають самі захисники або їх привозить із поїздок на передову Валерій Філіпчук, чоловік очільниці Центру позашкілля Оксани Філіпчук.На волонтерських засадах екскурсії люб’язно проводить Наталія Патійчук, дружина загиблого на війні волинянина Андрія Серганчука.

«Колекція починалася із невеликого кутка, а тепер займає значну частину першого поверху. Кожен із цих предметів – або власна річ якогось військового, або трофеї. Усі з унікальною історією. Також є речі загиблих захисників, завдяки чому можемо розповісти про їхні подвиги. Цей музей – ніби наша дитина. Мій брат щось сюди передавав, мій чоловік, наші знайомі. Тож хочеться розвивати й популяризувати це місце», – зазначає Наталія Патійчук.Читати ще: Шматки російських ракет, БТР, форма Залужного: залишки війни у Луцьку. Фоторепортаж

Російський дрон «Герань» (або ж «Шахед») не турбує українські міста, а просто тихенько лежить на підлозі. Це найбільш приголомшливий експонат за версією багатьох відвідувачів. Українські військові посадили безпілотник за допомогою засобів РЕБ на Покровському напрямку. Потім знешкодили бойову частину і злили 100 літрів пального. У повній готовності такий може важити від 200 кілограмів.Пан Валерій бусом привіз каркас «Герані» зі сходу України, аби тут люди бачили, яку загрозу несе скажена сусідня держава. Каже: дістати безпілотник у цілісному вигляді – велика рідкість.

Мають і схожий дрон-обманку, які Росія запускає, щоби дезорієнтувати протиповітряну оборону.Сусідній дрон «Кажан» відправив на концерт Кобзона чимало росіян. Як переповіли військові, той виконав безліч логістичних місій, але під час повернення з однієї, на жаль, розбився. Усі запчастини, що ще працювали, зняли для ремонту його «родичів», які далі знищують ворога на Добропільському напрямку.Читати ще: Сім історій про речі з війни в Луцьку. Фоторепортаж

Із трофейного – форма й документи росіянина 1999 року народження. Зі свідчень бійців ЗСУ, окупанта ліквідували кулею в лоб.На огляд виставлено хвостовики від балістичних ракет ATACMS, залишки дронів, що працюють на штучному інтелекті, набої до німецького танка «Гепард», катану, яка проїхала фронтом із полеглим військовим Миколою Калугіним на псевдо Калямба.

У музеї наголошують: перед тим, як поставити щось із боєприпасів чи безпілотників, речі перевіряють піротехніки.З-поміж сотні прапорів виділяється стяг новоствореного підрозділу «Каракурт» Третього армійського корпусу. Таких усього два – один у підрозділі, один в Луцьку. Зараз дронарі «Каракурта» літають на сучасних БпЛА й солідно обстрілюють ворогів.

Правіше на стіні висить фото українських військових, які пишуть листа турецькому султану. Світлину підписав імовірний автор легендарної фрази «Русскій воєнний корабль – іді на*уй».

На простреленій бочці лежать книги зі спогадами про воїнів. До слова, у кількох із них малюнки та вірші вихованців Центру позашкільної освіти.Серед речей Героїв – бронежилет військового Володимира Махмета, який загинув у 19-річному віці. Хлопець народився на Хмельниччині, навчався у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Попри вмовляння близьких, у 18 років долучився до війська, служив у Силах спеціальних операцій. Життя Володимира обірвалося 13 вересня 2025 року під час ближнього бою в Донецькій області, коли він прикрив командира.Читати ще: Трійця єнотів, дикобраз, чорнобурки: Луцький зоопарк показав пернатих та чотирилапих переселенців. Фоторепортаж

У внутрішньому дворику стоїть прострелений пікап із Покровського напрямку. Незважаючи на влучання, він ще заводиться. На щастя, перед прильотом усі військові встигли вистрибнути і зосталися живі. На шинах автівки досі ґрунт із Донбасу.Валерій Філіпчук ділиться: не так просто привезти якусь річ через контроль на блокпостах. За свої волонтерські мандрівки чоловік під’їжджав навіть до переднього краю, чув звуки бойових дій неподалік. Свої знахідки нікому не віддає. Та й не хоче, бо пам’ятає, як віз кожну річ.

«Я спілкуюся і товаришую з великою кількістю військових. Це і волиняни, і жителі інших областей. У музеї є речі наших близьких друзів, які поклали життя за незалежність України. Вони були тут особисто під час відпусток, а тепер ми бережемо про них теплий спогад», – ділиться волонтер.Як поінформувала директорка Центру позашкілля Оксана Філіпчук, у планах – розширити музей до ще однієї зали і зробити цілісні експозиції. Уже розроблено дизайн майбутньої експозиції зі стендами про різні бригади, колекціями прапорів і світлин.

На якісне оздоблення потрібно 200-300 тисяч гривень, проте, зі слів очільниці, пошук коштів – досить важке завдання.

«До нас і нашого музею є довіра від військових. Бо ми не продаємо речі, не віддаємо на аукціони чи в приватні колекції. Вони слугують як пам’ять і виставлені напоказ. Поки тут не надто багато місця, а на розширення шукаємо кошти. Я відкрита до діалогу з благодійниками, але ніхто, на жаль, не відгукнувся. Написання грантів поки теж не дало результату. Тому пошуки тривають», – зауважує Оксана Філіпчук.Читати ще: Скільки могил на кладовищі в Гаразджі і хто там спочиває. Фоторепортаж

У більш глобальних планах – зробити в Центрі простір для зустрічей, знімань і показів. Для цього потрібні світлові панелі, телевізори й меблі. Подружжя Філіпчуків сподівається показати відвідувачам відео із волонтерських поїздок та зробити 3D-візуалізацію частини експонатів.

«Люди, які дізнаються про музей, не шкодують віддавати сюди навіть найдорожчі речі. Коли ми розширимося, то експонатів стане ще більше. Хоча, гадаю, уже зараз на теренах Волині в нас найбільше пам'яток із повномасштабного вторгнення», – резюмує Оксана Філіпчук.

Дмитро КЛИМЧУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---