Сюжет із міського повсякдення Луцька чотириста років тому
Кінець ХV – початок ХVІ століть був часом активізації урбанізаційного процесу на теренах Великого князівства Литовського. Він призвів до утворення якісно нових територіальних осередків, наділених правом на самоврядування. Змінив політико-правовий статус міст, які вже були нанесені на просторову мапу князівства.
Великокнязівським чи королівським привілеєм мешканців міста переводили із права, нормами якого вони досі послуговувалися (волинське, руське), на маґдебурзьке. Привілей на маґдебургію Луцьку від 31 липня 1497 року окреслив силует справді європейського, маґдебурзького «міста Луцького».
Головне нововведення: виокремлення з-під замкової юрисдикції питомо міської території. Нова влада – самоврядний Луцький маґістрат.
Міщани ХVI століття. Зображення із сайта historic-cities.huji.ac.il
Oрган самоуправлінської громади повноправних міщан-«майдеборчиків» складався із двох палат – лави та ради. Перша із них, очолювана війтом, мала у власній компетенції здебільшого судову сферу життя міста. Репрезентувалася чотирма-сімома лавниками.
Площа Ринок у Луцьку. Реконструкція Олександра Дишка
Друга, під керівництвом старшого з райців, опікувалася цивільно-адміністративними справами Луцька. Вона налічувала чотирьох урядників. Кожен із них певний період виконував обов’язки бурмистра – очільника ради.
Читати ще: Сюжет із повсякдення лучан 400 років тому
За нормами права, що їх описав знавець й упорядник норм маґдебургії Бартоломій Ґроїцький «Порядок судів і справ міських права маґдебурзького в Короні Польській», якими послуговувалися самоврядні громади міст, вершителі суду над міщанами, урядники маґістратів, мали володіти низкою учтивих чеснот та рис.
Титульна сторінка книги Бартоломія Ґроїцького
З-поміж них – страх перед Богом, правдивість, мудрість, мужність, неквапливість, приборкання власних гніву-ненависті, приязнь. У ХVII столітті так само застережливо ставилися до хабарництва. У книжці правника було зазначено, що «дари сліплять очі мудрого чоловіка, шкоду чинячи справедливості людській».
За влучною заувагою відомого французького історика Фернана Броделя, «не існувало міст без влади, яка водночас і захищала, і примушувала, хоч би яка була форма такої влади, хоч би яка соціальна група її втілювала».
Засідання міського уряду ХVI століття із книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарніцького
Людським уособленням тієї міської влади-маґістрату були його урядники – лентвійт, лавники, райці, бурмистри, канцеляристи-писарі.
Складаючи присягу на уряд, вони обіцяли «Богу всемогутньому та найяснішому пану Королеві Польському, а також усьому поспільству міста того бути вірним і справедливість кожному – так багатому, як і бідному, сусідам і гостям чинити і множити, а несправедливість нищити…»
Епітафія (надмогильна плита) луцького бурмистра Григорія Посолейковичав мурі Хрестовоздвиженської церкви
Не всі люди міста й не завше дотримувалися морально-поведінкових чеснот. Часто особисті потреби брали гору над обов’язками перед містом. З того виходили позови та протестації, які за посередництвом міського чи ґродського писарів, за проханням поводів (скривджених позивачів), поміщували на аркушах офіційної документації ратуші чи ґроду.
У міській війтівсько-лавничій книзі Луцького маґістрату в липні 1638 року зафіксовано скаргу райці Василя Шилневича на райцю й луцького міщанина Нестора Йовковича. Причиною скарги на урядника було те, що він привласнив ратушний ґрунт. Ділянка землі розташовувалася над Стиром, поблизу будинку Андрія Корпилівця. Скориставшись службовим становищем, урядник Нестор «на тому готовому насипаному ґрунті ратушному» побудував власну солодовню, броварню та винницю.
Розігнав міщан, які там мешкали й сплачували чинш (різновид податку) та контрибуції до міської скарбниці.
Відтиск луцької міської печатки із зображенням святого Миколая, початок ХVII століття
Податки на ратушу Йовкович відмовлявся сплачувати, що значною мірою применшувало належний маґістратській скарбничці прибуток. Та навіть на цьому кривди, які чинив райця, не вичерпувалися. Він, скориставшись відсутністю одного із своїх сусідів, а разом з тим і позивача Василя Шилневича, посягнув на його ґрунт, «працею власною і коштом насипаний».
Читати ще: У Луцьку і Володимирі були ратуші. Чому це важливо
Розкопав у глибину на два лікті, а в довжину аж до самого Стиру і возив собі землю, завдавши тим шкоди позивачу на сто злотих. Завадити злочину намагалася дружина Шилневича, просячи, аби кривдник припинив забирати ґрунт. Йовкович, обізвавши жінку «образливими словами», відповів: «якщо би вам земля потрібна була, за Стиром собі братимете».
Інтерʼєр камʼяниці волинських міщан на іконі «Різдво Богородиці» ХVII століття. З колекції Музею волинської ікони
Отже, один із урядників маґістрату способом захоплення міського ґрунту створив власну (приватну) юридику. Як показав час, скарги на Йовковича не досягли бажаного результату, оскільки через два роки, у травні 1640-го, в одному із міських документів Нестор Йовкович зафіксований як «райця і міщанин луцький, представник власної юридики».
Практика створення юридик представниками міського патриціату була характерною не тільки для Луцька. Так, власну юридику в Києві й у дещо леґітимніший спосіб – купівлею й шляхом застави – наприкінці ХVІ століття створив київський міщанин, а згодом, через набуття значних земельних маєтностей, шляхтич Василь Ходика-Креницький.
Оксана ШТАНЬКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Великокнязівським чи королівським привілеєм мешканців міста переводили із права, нормами якого вони досі послуговувалися (волинське, руське), на маґдебурзьке. Привілей на маґдебургію Луцьку від 31 липня 1497 року окреслив силует справді європейського, маґдебурзького «міста Луцького».
Головне нововведення: виокремлення з-під замкової юрисдикції питомо міської території. Нова влада – самоврядний Луцький маґістрат.
Oрган самоуправлінської громади повноправних міщан-«майдеборчиків» складався із двох палат – лави та ради. Перша із них, очолювана війтом, мала у власній компетенції здебільшого судову сферу життя міста. Репрезентувалася чотирма-сімома лавниками.
Друга, під керівництвом старшого з райців, опікувалася цивільно-адміністративними справами Луцька. Вона налічувала чотирьох урядників. Кожен із них певний період виконував обов’язки бурмистра – очільника ради.
Читати ще: Сюжет із повсякдення лучан 400 років тому
За нормами права, що їх описав знавець й упорядник норм маґдебургії Бартоломій Ґроїцький «Порядок судів і справ міських права маґдебурзького в Короні Польській», якими послуговувалися самоврядні громади міст, вершителі суду над міщанами, урядники маґістратів, мали володіти низкою учтивих чеснот та рис.
З-поміж них – страх перед Богом, правдивість, мудрість, мужність, неквапливість, приборкання власних гніву-ненависті, приязнь. У ХVII столітті так само застережливо ставилися до хабарництва. У книжці правника було зазначено, що «дари сліплять очі мудрого чоловіка, шкоду чинячи справедливості людській».
За влучною заувагою відомого французького історика Фернана Броделя, «не існувало міст без влади, яка водночас і захищала, і примушувала, хоч би яка була форма такої влади, хоч би яка соціальна група її втілювала».
Людським уособленням тієї міської влади-маґістрату були його урядники – лентвійт, лавники, райці, бурмистри, канцеляристи-писарі.
Складаючи присягу на уряд, вони обіцяли «Богу всемогутньому та найяснішому пану Королеві Польському, а також усьому поспільству міста того бути вірним і справедливість кожному – так багатому, як і бідному, сусідам і гостям чинити і множити, а несправедливість нищити…»
Не всі люди міста й не завше дотримувалися морально-поведінкових чеснот. Часто особисті потреби брали гору над обов’язками перед містом. З того виходили позови та протестації, які за посередництвом міського чи ґродського писарів, за проханням поводів (скривджених позивачів), поміщували на аркушах офіційної документації ратуші чи ґроду.
У міській війтівсько-лавничій книзі Луцького маґістрату в липні 1638 року зафіксовано скаргу райці Василя Шилневича на райцю й луцького міщанина Нестора Йовковича. Причиною скарги на урядника було те, що він привласнив ратушний ґрунт. Ділянка землі розташовувалася над Стиром, поблизу будинку Андрія Корпилівця. Скориставшись службовим становищем, урядник Нестор «на тому готовому насипаному ґрунті ратушному» побудував власну солодовню, броварню та винницю.
Розігнав міщан, які там мешкали й сплачували чинш (різновид податку) та контрибуції до міської скарбниці.
Податки на ратушу Йовкович відмовлявся сплачувати, що значною мірою применшувало належний маґістратській скарбничці прибуток. Та навіть на цьому кривди, які чинив райця, не вичерпувалися. Він, скориставшись відсутністю одного із своїх сусідів, а разом з тим і позивача Василя Шилневича, посягнув на його ґрунт, «працею власною і коштом насипаний».
Читати ще: У Луцьку і Володимирі були ратуші. Чому це важливо
Розкопав у глибину на два лікті, а в довжину аж до самого Стиру і возив собі землю, завдавши тим шкоди позивачу на сто злотих. Завадити злочину намагалася дружина Шилневича, просячи, аби кривдник припинив забирати ґрунт. Йовкович, обізвавши жінку «образливими словами», відповів: «якщо би вам земля потрібна була, за Стиром собі братимете».
Отже, один із урядників маґістрату способом захоплення міського ґрунту створив власну (приватну) юридику. Як показав час, скарги на Йовковича не досягли бажаного результату, оскільки через два роки, у травні 1640-го, в одному із міських документів Нестор Йовкович зафіксований як «райця і міщанин луцький, представник власної юридики».
Практика створення юридик представниками міського патриціату була характерною не тільки для Луцька. Так, власну юридику в Києві й у дещо леґітимніший спосіб – купівлею й шляхом застави – наприкінці ХVІ століття створив київський міщанин, а згодом, через набуття значних земельних маєтностей, шляхтич Василь Ходика-Креницький.
Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На Волині судили майора, бо його солдат безпідставно отримав понад 600 тисяч зарплати 
Сьогодні 13:01
Сьогодні 13:01
Сюжет із міського повсякдення Луцька чотириста років тому
Сьогодні 12:32
Сьогодні 12:32
На Волині горіли три гектари сухої трави
Сьогодні 12:03
Сьогодні 12:03
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.