Тче на столітньому верстаті: волинська майстриня майже 60 років виготовляє рушники

71-річна жителька села Бихів Анастасія Андрусик має власний ткацький верстат, на якому майже 60 років тче рушники, рядна та покривала.

Це ремесло перейняла від своєї мами, нині передає свої знання і вміння доньці та онукам, розповіла Суспільному ткаля.

«З льоном багато роботи, цілий рік над ним треба працювати, щоб такі нитки робити, таке все ткати. Працювала змалку, я була третьою в сім’ї, біля мами весь час ходила, помагала і вона мене вчила. Ще таких прядок не було, був потас і вручну тягнули, і крутили веретено, і намотували на веретено», – сказала Анастасія Андрусик.Льон почала прясти в п’ятому класі, ткати – у 13 років. Майстриня розповіла, що спочатку робила легші вироби – портовини та рушники, а складніші виготовляла її мати. Наразі Анастасія Андрусик продовжує працювати за верстатом її бабусі, який дістався у спадок. Інструменту приблизно 100 років.

Читати ще: Волинська майстриня зберігає традиції переборного ткацтва

«Цей верстат маленький, його можна скрізь поставити. Працює добре. Якщо добре ткати, то за день можна три рушники виткати. Хто здоровий, то може ткати пів дня і день, а я так не можу, бо вже не літа такі. Все тіло рухається: і руки, і ноги, і хребет», – зазначила ткаля.Під час роботи Анастасія Андрусик співає. Розповіла, з молодих літ любила ходити по весіллях й виконувати пісні. Минає 34 роки, як співає в церковному хорі.

Жінка вирощує льон, з якого й виготовляє тканину. Для цього збирає рослину, відділяє від стебла насіння, яке згодом чистить та б’є, а стебла висушує і тре на терниці.

«Ця тканина дуже корисна до тіла, вона така легка, приємна. Рушники добре воду вбирають, перуться, вибілюються», – зауважила ткаля.Анастасія Андрусик має двох доньок та сина. Усі вчителюють, майстриня вчить їх ткацтву.

Читати ще: У селі на Волині досі тчуть на столітніх верстатах

«До ткацтва ми були задіяні. Коли влітку приїжджаю, то тчу рушники лляні. До прядіння мама залучає і мою дочку Ангелінку. Я дуже хочу, щоб не втратився зв’язок поколінь, не втратилося ремесло, бо це обов’язково нам, поліщукам, треба знати», – сказала донька Віта Домашич.

Лляні рушники Анастасія Андрусик пере та прасує теж давнім способом: намотує тканину на качалку та протискує її через праник. Пізніше додатково б’є рушники качалкою, щоб тканина ставала м’якшою та рівнішою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---