«Трупи лежали просто на вулицях. Уже пізніше їх почали ховати в дворах», – переселенка з Маріуполя, яка проживає в Луцьку

«Було дуже боляче бачити, що твоя країна – в руїнах, а скрізь стоять російські військові», – зазначила Оксана Ялі. Її родина до середини березня перебувала в Маріуполі й пережила всі жахіття приходу «руского міра». На щастя, сім’ї вдалося виїхати зі зруйнованого міста на підконтрольну Україні територію.

Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Як пригадала Оксана Ялі, початок повномасштабного вторгнення її сім’ю застав удома. До 16 березня родина перебувала в місті, у приватному будинку. «Ми довго жили в цьому стані, адже Маріуполь обстрілювали протягом восьми років. Маріуполь – російськомовне місто. Ніхто не міг повірити, що Росія нанесе нам такий удар… Думали: день-два і все скінчиться», – сказала жінка.

Переселенка з Маріуполя розповіла про пережите після 24 лютого: «Місто бомбили, обстрілювали з танків, усе руйнувалося. Кудись вийти з дому було неможливо. Відключили воду, світло, газ. Ми готували їжу на вогнищі. Вони (окупанти, – ВН) відслідковували цей дим. На позиції стояв мінометник і просто розстрілював околиці. Було дуже холодно. Ми спали на підлозі… Потім почали скидати авіаційні бомби. Коли падає така авіабомба, руйнується все, обвалюється стеля…

Мозок досі відмовляється все це сприймати. Коли ти бачиш, що все руйнується, трупи, будинки палають, люди кричать… Це було дуже тяжко пережити… Коли у ХХІ столітті дитина гине від зневоднення… Всі, напевно, читали, бачили: діти переховувалися в драмтеатрі, пологовому будинку, басейні «Нептун». Скрізь великими літерами було написано: «Діти». З літаків цього не можна було не помітити».Оксана Ялі зазначила: російські військові просто знущалися з людей, а її собака навіть навчився розрізняти, коли місто обстрілюють з танка, а коли з літака і потрібно ховатися в підвал.

«Потім почали обстрілювати наші будинки. Там було все: і танки, і бомби, і «Гради»… Так важко це згадувати. Трупи лежали просто на вулицях. Наприклад, людина пішла шукати воду чи їжу і навіть не дійшла до магазину… Вже потім почали ховати тіла – траншеї копали безпосередньо в дворах».

Окрім того, в місті не було зв’язку, тож маріупольці навіть не могли дізнатися актуальну інформацію про те, що відбувається.

Читати ще: «Єдина робота, яка була в Маріуполі, – збирати тіла»: до Луцька приїхала родина з окупованого міста

«Міни прилетіли у наш двір, зруйнували половину подвір’я, зачепили будинок. Тоді вже ми зрозуміли, що потрібно вибиратися. Спершу чекали на зелені коридори. Потім, коли стало зрозуміло, що ми їх не дочекаємося, виїжджали на свій страх і ризик. Ми прямували в бік Запоріжжя. Там переночували і поїхали до Дніпра… Було дуже боляче бачити, що твоя країна – в руїнах, скрізь стоять російські військові», – зазначила переселенка.

Нині вона з сім’єю мешкає в Луцьку. Багато знайомих і родичів залишилися в Маріуполі.

Читати ще: Впізнала свій будинок на відео з TikTok кадирівців. Історія жінки, яка втекла до Луцька з Рубіжного

«У Маріуполі залишається дуже багато людей, напевно, більш ніж 100 тисяч. І якщо тоді нам було дуже тяжко, бо не було ні води, ні їжі, то складно уявити, яка ситуація в місті зараз… Всі мости зірвані й люди не мають можливості виїхати на територію, підконтрольну Україні… До того ж, зараз людей не випускають», – наголосила Оксана Ялі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---