«Це магія взаємодії кольору і світла»: розповідь луцького майстра-вітражника

Вадим Курилюк – майстер художнього скла. В одній із луцьких майстерень чоловік виготовляє вітражі та скляні прикраси для інтер’єру.

Лучанин розповів Суспільному, над якими проєктами працює під час повномасштабної війни.

Вадим Курилюк майже 15 років виготовляє композиції із кольорового скла. З його слів, перша цікавість до цього ремесла у нього з’явилася ще в училищі професійно-технічної освіти, де він навчався. Під час ознайомлення студентів із різними матеріалами, його захопило саме скло.

«Ця магія взаємодії кольору і світла саме в склі, в скляних елементах, композиціях, які створюються», – говорить майстер.

Зі слів майстра, для виготовлення композицій необхідне спеціальне художнє скло. Заводів із його виробництва в Україні немає, тому листи матеріалу замовляє зі США та Китаю.

Додає: спектр кольорів, фактур та прозорості дуже широкий. Лише в одного виробника може бути 150 відтінків.

Читати ще: Бруківка зі срібла та гільзи з камінням: луцький ювелір розповів про популярні прикраси

«Американське скло – блискучіше і фактурніше. Колись в Україні теж виготовляли вітражне скло. Воно було такого пляшкового формату, прозоре. Різних відтінків там теж багато було, але заводи, на жаль, втратили свої потужності», – розповів Вадим Курилюк.Коли почалася повномасштабна війна, говорить, орієнтовно рік не займався створенням вітражів. Весь час присвячував волонтерській роботі. До улюбленої справи повернувся, коли запропонували виготовити вітраж для Храму Воскресіння Христового, що на території міського кладовища у селі Гаразджа.

Як розповідає Вадим Курилюк, проєкт виконано на 60%. Особливо важливим для нього було те, що ця церква розташована біля Алеї почесних поховань.

«Процес монтування вітража на вікно відбувався перед Новим роком. Ти коли стоїш у вікні, вікно перекриваєш тими вітражами. А через вікно видно місця спочинку наших героїв. Словами то не передати», – пригадує майстер.

Зараз Вадим Курилюк також працює над екологічним проєктом. Заклади громадського харчування постачають йому порожні пляшки з-під напоїв, а він робить із них склянки. Верхню частину зрізає, залишивши приблизно 12 сантиметрів над денцем, а гострі краї зашліфовує.

Таким чином отримує посудину, місткістю приблизно 250-300 мл.

«Є звичайна пляшка, яку можна викинути в смітник. А можна з неї зробити класний, крутий стакан. Можна ще зробити на ньому якийсь елемент з декором, з якимись написами, зображеннями», – каже майстер.

Під час збору пляшок для екопроєкту Вадиму принесли дві раритетні пляшки, радянського виробництва. На них нанесено гравіювання на честь 900-річчя з Дня народження Луцька.Ці пляшки, каже майстер, він не буде різати, а залишить на згадку.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---