У Ковелі прощалися з Героями Ігорем Ляшком та Олексієм Кравчуком
Страшне горе знову зібрало ковельчан на площі Героїв Майдану. Громада прийшла, аби віддати останню шану двом мужнім Захисникам – Ігорю Ляшку та Олексію Кравчуку. Двоє різних людей, дві різні долі, об’єднані великою любов’ю до своєї країни. Їхні молоді життя обірвала війна.
Про це повідомили в Ковельській міській раді.
Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди розповів про кожного з Героїв, висловив глибокі співчуття рідним і закликав берегти пам'ять про кожного з них.
Ігор Ляшко народився 1 січня 1994 року в Ковелі. Його дитинство було сповнене випробувань – він рано залишився без батьківської турботи. Деякий час хлопця виховувала тітка. Коли її не стало, Ігор опинився у Люблинецькій школі-інтернаті, де провів усі 11 класів навчання.Захоплювався спортом, зокрема футболом, активно брав участь у змаганнях. Після школи вступив на географічний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки, але з часом залишив навчання і почав працювати на будівництві.Ще в дитинстві, в інтернаті, Ігор познайомився з Яною – дівчиною, яка, як і він, залишилася без опіки рідних. Доля звела їх знову вже у дорослому житті. Попри те, що шлюб вони не зареєстрували, стали справжньою родиною. У 2021 році в них народився син Єгор, який був найбільшою втіхою Ігоря.У серпні 2024 року Ігоря мобілізували до лав ЗСУ. Розпочалися важкі фронтові реалії, непрості випробування... Тож не раз казав Яні: «Молися за мене, бо не знаю, чи повернуся…» Востаннє вони розмовляли 16 жовтня 2024 року. Через кілька днів – 19 жовтня – під час виконання бойового завдання Ігор зник безвісти.Дев’ять місяців рідні чекали бодай якоїсь звістки. На жаль, результати ДНК-експертизи принесли страшну правду: оператор відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки взводу в/ч А4862, солдат Ігор Ляшко загинув поблизу села Цукурине на Донеччині. Йому було лише 30 років…Олексій Кравчук народився 16 квітня 1987 року в Ковелі. Навчався у школі №13, вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Там і зустрів майбутню дружину Тетяну.Після вишу проходив строкову службу у військах зв’язку, а з 2010 до 2017 року працював у Ковельському центрі зайнятості. Згодом – далекобійником. Часто був у роз’їздах, але кожну вільну хвилину присвячував родині.У 2011 році Олексій і Тетяна одружилися. Виховували двох синів – Іллю і Тимофія. Діти були неймовірною радістю та гордістю татуся. Разом вони грали у футбол і баскетбол, каталися на велосипедах, ходили на риболовлю. Звичайне родинне життя, сповнене приємних турбот та щасливих моментів. Олексій був чудовим татом, найкращим чоловіком для Тетяни, турботливим сином для батьків.У березні 2023 року він добровільно став на захист своєї країни. Служив на передовій, пройшов шлях від солдата до старшого лейтенанта. Його життєве гасло – «Рабів до раю не пускають» – було не просто словами, а глибоким переконанням.Справжній, вольовий, офіцер з великої літери, який показував приклад своїм підлеглим. За мужність і відвагу був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Лицарський Хрест», медаллю «За поранення».Поранення Олексій отримував неодноразово, мав контузії, у руці стояла металева пластина. Війна підірвала його здоров’я, але він тримався. Лише півтора тижня тому був у Ковелі – відвідав рідних та знову вирушив на фронт.
16 липня Олексію вручили ще одну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.Цього ж дня він пішов на передові позиції. 18 липня, під час бою в районі населеного пункту Рижівка на Сумщині, старший лейтенант, командир стрілецького взводу стрілецької роти в/ч А7391 Олексій Кравчук отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 38 років.
В Олексія Кравчука залишилися дружина, двоє синів, батьки, сестра.Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родинам. Вічна і світла пам’ять Героям!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це повідомили в Ковельській міській раді.
Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди розповів про кожного з Героїв, висловив глибокі співчуття рідним і закликав берегти пам'ять про кожного з них.
Ігор Ляшко народився 1 січня 1994 року в Ковелі. Його дитинство було сповнене випробувань – він рано залишився без батьківської турботи. Деякий час хлопця виховувала тітка. Коли її не стало, Ігор опинився у Люблинецькій школі-інтернаті, де провів усі 11 класів навчання.Захоплювався спортом, зокрема футболом, активно брав участь у змаганнях. Після школи вступив на географічний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки, але з часом залишив навчання і почав працювати на будівництві.Ще в дитинстві, в інтернаті, Ігор познайомився з Яною – дівчиною, яка, як і він, залишилася без опіки рідних. Доля звела їх знову вже у дорослому житті. Попри те, що шлюб вони не зареєстрували, стали справжньою родиною. У 2021 році в них народився син Єгор, який був найбільшою втіхою Ігоря.У серпні 2024 року Ігоря мобілізували до лав ЗСУ. Розпочалися важкі фронтові реалії, непрості випробування... Тож не раз казав Яні: «Молися за мене, бо не знаю, чи повернуся…» Востаннє вони розмовляли 16 жовтня 2024 року. Через кілька днів – 19 жовтня – під час виконання бойового завдання Ігор зник безвісти.Дев’ять місяців рідні чекали бодай якоїсь звістки. На жаль, результати ДНК-експертизи принесли страшну правду: оператор відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки взводу в/ч А4862, солдат Ігор Ляшко загинув поблизу села Цукурине на Донеччині. Йому було лише 30 років…Олексій Кравчук народився 16 квітня 1987 року в Ковелі. Навчався у школі №13, вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Там і зустрів майбутню дружину Тетяну.Після вишу проходив строкову службу у військах зв’язку, а з 2010 до 2017 року працював у Ковельському центрі зайнятості. Згодом – далекобійником. Часто був у роз’їздах, але кожну вільну хвилину присвячував родині.У 2011 році Олексій і Тетяна одружилися. Виховували двох синів – Іллю і Тимофія. Діти були неймовірною радістю та гордістю татуся. Разом вони грали у футбол і баскетбол, каталися на велосипедах, ходили на риболовлю. Звичайне родинне життя, сповнене приємних турбот та щасливих моментів. Олексій був чудовим татом, найкращим чоловіком для Тетяни, турботливим сином для батьків.У березні 2023 року він добровільно став на захист своєї країни. Служив на передовій, пройшов шлях від солдата до старшого лейтенанта. Його життєве гасло – «Рабів до раю не пускають» – було не просто словами, а глибоким переконанням.Справжній, вольовий, офіцер з великої літери, який показував приклад своїм підлеглим. За мужність і відвагу був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Лицарський Хрест», медаллю «За поранення».Поранення Олексій отримував неодноразово, мав контузії, у руці стояла металева пластина. Війна підірвала його здоров’я, але він тримався. Лише півтора тижня тому був у Ковелі – відвідав рідних та знову вирушив на фронт.
16 липня Олексію вручили ще одну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.Цього ж дня він пішов на передові позиції. 18 липня, під час бою в районі населеного пункту Рижівка на Сумщині, старший лейтенант, командир стрілецького взводу стрілецької роти в/ч А7391 Олексій Кравчук отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 38 років.
В Олексія Кравчука залишилися дружина, двоє синів, батьки, сестра.Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родинам. Вічна і світла пам’ять Героям!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0




























Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.